Читати книгу - "Поклик Ктулгу"

тепер я в цьому певен — що смерть мого двоюрідного дідуся взагалі не випадковість. Він упав на пагорбі, на вузькій вулиці, що вела від старого району порту, де юрмилися метиси-чужинці, після того як його необачно штовхнув якийсь матрос-негр. Із думки не йшла змішана кров та заняття (риболовля) відправників культу в Луїзіані, тож я б не здивувався, якби дізнався про таємні методи та отруйні голки, такі ж безжальні та відомі за сивої давнини, як і таємничі звичаї та вірування. Леґрассу та його підлеглим, і це правда, дали спокій; проте в Норвегії один рибалка, який став свідком дивних подій, помер. Невже наполегливі розпитування дідуся після зустрічі зі скульптором дісталися злих вух? Мені здається, професор Енджелл помер через те, що багато знав чи то мав дізнатися. Чи спіткає мене його доля — побачимо, оскільки я тепер знаю дуже багато. III
Божевілля, яке йде з моря

Якщо небеса будь-коли являть свою милість, вона знітиться перед цілковитим випадком, через який я кинув поглядом на певне видання серед інших видань на полиці. Воно не мало жодного стосунку до тих часописів і газет, на які я зазвичай натикаюся щодня, оскільки то був старий номер австралійського часопису «Сиднейський бюлетень» від 18 квітня 1925 року. Він якимсь чином не потрапив на очі прес-бюро, яке на час випуску видання старанно збирало матеріал для дідусевого дослідження.

Я зосередив власне розслідування на тому, що професор Енджелл назвав «культом Ктулгу», і навідався до одного вченого мужа в Патерсоні, Нью-Джерсі, — керівника місцевого музею та відомого мінералога. Коли одного дня я вивчав запасники музею, зразки, що зневажено купчилися на полицях у задній кімнаті, мою увагу привернула дивна світлина зі старої газети, яку було підкладено під каміння. То був той самий «Сиднейський бюлетень», про який я вже згадував. Мій приятель мав широкі зв’язки у всіх можливих кінцях світу, навіть в Австралії. На знімку було аутотипне зображення огидної кам’яної статуї, майже ідентичної тій, яку Леґрасс знайшов у драговині.

Я поспіхом звільнив вирізку від її дорогоцінного вмісту, прискіпливо розглянув зображення: як не прикро, але світлина була невеличка за розміром. Однак те, що на ній було зображено, стало зловісним підтвердженням моїх млявих пошуків. Я обережно відірвав сторінку, щоб невідкладно діяти. У статті було написано:

ТАЄМНИЧА ЗНАХІДКА НА МОРІ

«Невсипущий страж» узяв на буксир озброєну, бездіяльну яхту з Нової Зеландії. Один член екіпажу вижив, один загинув. Згадки про відчайдушну битву та смерть на морі. Порятований моряк відмовляється розповідати подробиці дивного випадку. Серед його речей знайдено чудернацького ідола. Слідство триває.

Вантажне судно «Невсипущий страж», що належить компанії «Моррисон та К°», вийшло із Вальпараїсо, а сьогодні вранці пришвартувалося в порт припису Дарлінґ-Гарбор. На буксирі судно притягнуло важко озброєну, але понівечену та нездатну самостійно пересуватися парову яхту «Пильний», порт припису Данідин, Нова Зеландія. Яхту було помічено 12 квітня у точці з координатами 34°21′ північної широти та 152°17′ західної довготи. На борту одна жива людина та один мрець.

«Невсипущий страж» вийшов із Вальпараїсо 25 березня, а 2 квітня судно взяло істотно на північ через надзвичайно сильні шторми та гігантські хвилі. Дванадцятого квітня було помічено яхту, залишену напризволяще, і попри те, що судно здавалося покинутим, коли здерлися на борт, натрапили на одну живу людину в напівмаренні й тіло небіжчика, який помер більш як тиждень тому. Той, хто залишився живим, стискав у руках жахливого кам’яного ідола невідомого походження, близько ЗО см заввишки — учені мужі з університету Сиднея, Королівського товариства та музею на Колледж-стрит зазнали нищівної поразки у справі встановлення походження та природи цього фетиша. Моряк, який вцілів, твердить, що знайшов цю загадкову річ у кабіні яхти, у невеличкій вирізьбленій, нічим особливо не примітній, раці.

Цей чолов’яга після того, як прийшов до тями, повідав надзвичайно дивну історію про піратів та вбивство. Звали його Ґустав Йогансен, тямущий норвежець, який служив другим помічником капітана двощоглової шхуни «Емма» з Окленда, що 20 лютого попрямувала до Кальяо із командою з одинадцяти осіб. За його свідченнями, несамовитий шторм, що бушував 1 березня, затримав шхуну «Емма» та відкинув її далеко на північ. Двадцять другого березня у точці з координатами 49°51′ північної широти та 128°34′ західної довготи «Емма» натрапила на «Пильний», яким керувала підозріла, злісна на вигляд команда з канаків та представників змішаної раси. Капітану Коллінзу безапеляційно було наказано повертати назад, але дивна команда почала немилосердно, без попередження обстрілювати шхуну ядрами з мідних гармат. Помічник капітана вів далі: «Емма» прийняла бій, і попри те, що шхуна почала тонути від влучних пострілів, команді вдалося дати відсіч ворогу та здертися на борт «Пильного», де вона почала битися з матросами просто на палубі. Моряки були змушені знищити всіх ворогів, навіть всупереч невеличкій перевазі ворога у кількості, тому що використали відразливий, однак відчайдушний, часом незграбний спосіб оборони.

Троє членів екіпажу на чолі із капітаном Коллінзом та першим помічником Гріном загинули. Решта вцілілих під командуванням другого помічника Йогансена продовжили керувати захопленою яхтою, тримаючись свого початкового напряму, щоб з’ясувати, чи є сенс повертатися, оскільки товар втрачено. Наступного дня, як виявилося, вони здійнялися з якоря, а потім пришвартувалися на невеличкому острові, хоча жоден із команди не підозрював про його існування у цій частині океану; шість моряків чомусь померли на березі, хоча Йогансен на диво стримано переказував цю частину історії та розповів лише про те, що вони провалилися в глибоку ущелину. Пізніше, як усі дізналися, вони з помічником сіли на яхту та спробували нею кермувати, проте судно було вщент побите штормом 2 квітня. Відтоді аж до 12 квітня, коли Йогансена врятували, він мало що запам’ятав. Він навіть не пам’ятає, коли загинув його приятель, Вільям Брайден. На тілі Брайдена не було виявлено жодних ушкоджень, тож, найімовірніше, він загинув від збудження чи то через вплив сонця, вітру та води. Зателефонували до Данідина, там повідомили, що «Пильний» — добре відоме на острові торговельне судно і в порту має лиху репутацію. Яхтою володіла загадкова група метисів, чиї часті збори та нічні подорожі