Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Микито, мій Сірко читає газети!
– Знаю! Мій Бровко мені про це казав.
Сидять три естонці, батько і двоє синів, ловлять рибу. Зо дві години мовчать. Потім старший син запитує:
– Чому це сьогодні не клює?
Через годину молодший син:
– Мабуть, погода не та.
Через дві години батько:
– Триндите багато, от і не клює!
Мисливець сидів навпроти свого пса і захоплено бурмотів сам до себе:
– Який у мене розумний пес. Підняв зайців. Дістав їх. Дорогу додому знає. Ех! Якби ще він умів розмовляти!
– Обережно! – сказав пес. – Зараз на тебе впаде велика суха гілляка!
Мисливець вирячив очі і завмер. Гілка впала і боляче луснула його по голові.
«І що з того, що я умію розмовляти?» – подумав пес.
Пливе жаба, бачить – карась так ліниво плаває: то одним боком вивернеться, то другим, вистрибне, бульби пускає… Жаба:
– Карась, ти чому тут забавляєшся?
Карась:
– Як чому, рибалок чекаю!
– Що, жити обридло?
– Та ні, просто ми з крокодилом на полюванні – я приманка, а він в очеретах заховався…
– Недавно я був у Африці і винайшов ефективний спосіб полювання на тигрів! Полювати треба вночі – у них в темряві очі світяться. Залишається тільки добре прицілитись проміж очей – і тигр наповал!
– І скільки ж ти їх завалив?
– Жодного. Вони, падлюки, почали ходити парами, і кожен одне око заплющував!
Сидять три браконьєри в корчмі і ліниво пивце попивають. Один:
– Я весною за ніч з невода пару мішків риби виймаю!
Другий:
– Ото ще, з неводом возитися, мокнути… Я динаміту кину і мій човен – риби повен!
Третій пихнув сигаретою:
– Пацани! Дитсадок! Невід, динаміт… Он я дві ночі з електроловом пройшов по водосховищу і маємо Мертве море.
– Марійко, ти, здається не доварила цю зайчатину…
– Все по рецепту. Кіло м’яса треба варити годину. А я взяла півкіла і варила півгодини.
– Микито, клює?
– Слабенько…
– Ну хоч раз клюнуло?
– Ні-і-і…
– Мій тато мисливець. Мама каже, що він такий сильний від того, що харчується дичиною.
– Це ще нічого не значить. Мій тато рибалка, харчується рибою, але плавати досі не вміє.
Радісний Опанас забігає в дім і з порога:
– Марійко, я зловив щуку кілограмів на 20!
– Тихо ти, моя мама відходить!…
Опанас пошепки:
– Теща? Оце поперло!
– Лікарю, тут така проблема…Коли я повертаюся з полювання, дружина завжди з якимось мужчиною. Тільки хочу сваритися, вона каже: «Піди на кухню, попий каву, заспокойся».
– А що ви від мене хочете?
– Я просто хотів дізнатися, чи не забагато я п’ю кави?
Ловить Опанас рибу. Дивиться – поплавок затремтів. «Рано підсікати, хай ковтне», – думає. Поплавок вже підстрибує. «Рано, хай ковтне глибше», – думає. Поплавок потонув, вудка – в дугу. Опанас різко підсікає і тягне вудку на себе. Черв’як вилітає з води і репетує:
– Ти що, заснув? Мене риби ледь не з’їли!!!
– Я свого гончака навчив кататися на ковзанах!
– А хіба це не боксер?
– Ні! Він просто ще гальмувати не вміє.
Риболовля по-східному:
– Зухра, кохана, поверни нашу яхту до зграї он тих акул. Гюльчатай, дорогенька, дістань нашу найбільшу вудку. Лейла, дівчинко моя, тебе призначаю сьогодні головним рибалкою. А ти, Фатіма, провинилася, тож роздягайся – будеш живцем.
– А твій пес, Опанасе, підпускає до себе чужих?
– А то! Бо ж як інакше він їх укусить?
– Уявляєш, приходжу вчора з риболовлі, відкриваю шафу, а там голий мужик стоїть!
– А що тут дивуватися, усі баби – таке стерво! Он і моя жінка…
– Та при чім тут жінка?! Я не жонатий!
Душа соболя потрапляє до раю. Святий Петро запитує:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
