Читати книгу - "Чаклунка з останньої парти"

— Поки не вивчиш вірша, додому не підеш, винахіднику, — сердито заявила літераторка.

— Мені після уроків до спортзалу треба, — похнюплено пробурмотів Вася.

— Нічого. Спортзал почекає. Качатися потім підеш. Думаєш, сила є — розуму не треба? Спочатку діло, а потім задоволення.

Вася важко зітхнув. Слова Кіри Миколаївни звучали, як глузування. Теліпатися на перекладині, слухаючи фізрукові кпини, було дуже сумнівним задоволенням.

Новий винахід Василя Єрмолаєва розбурхав школу не менше, ніж свого часу поява на світ легендарної епопеї про Гаррі Поттера, і мав до неї безпосереднє відношення.

Стояло чудове бабине літо. Все живе прагло натішитись останніми сонячними деньками, і учні середньої школи не були винятком. Перед уроками діти зграйками збиралися на майданчику перед школою, гомоніли, пересміювалися, обмінювалися новинами, поки пронизливий дзвінок не нагадував, що життя — не завжди свято. Шостий «Б» ділився на два угруповання. Хлопчаки трималися підкреслено на відстані од дівчаток, усім своїм виглядом показуючи, що в них у житті інші інтереси. Проте з появою Васі Єрмолаєва обидва крила змішалися. Всі з цікавістю втупилися очима в нього.

Вася розгонисто йшов по двору з мітлою напереваги.

— Ти чого у двірники записався? — пожартувала з нього Стася.

— Про квідич чула? — замість відповіді запитав Вася.

— Ну?

Вася обвів усіх поглядом, потряс над головою мітлою і повідомив:

— Це літальний апарат «Блискавка».

— Йди ти, — не повірив Марат.

— Ну майже, — сказав Вася.

Його заява викликала загальну цікавість. До шостого «Б» підтягнулись учні з інших класів. Навколо зібрався чималий натовп. Вася попросив звільнити йому місце, поклав мітлу на землю і став робити над нею паси руками. Усі завмерли, і тут сталося диво: мітла здригнулася, повільно підвелася із землі і виразно промовила: «Політати хочеш?»

Фурор був приголомшливий. Васю обступили тісним колом.

— Шо, на ній справді літати можна? — допитувався Марат.

— Тебе жодна мітла не витримає. Менше пампушок їж, — пожартувала Стася, а Вася засміявся:

— Матч у квідич скасовується. Це просто прикол. Хто хоче спробувати?

Він простягнув пульт дистанційного керування від іграшкового автомобіля. Охочих «поворожити» виявилося багато. Зрозуміла річ, що для шостого «Б» існували пільги. Решта юрмилися, чекаючи, коли черга дійде й до них.

Макс Ливнєв дивився на вавилонське стовпотворіння, стоячи осторонь. На обличчі в нього був такий вираз, наче він у пляшці «Фанти» виявив шампунь від лупи, причому вже після того, як випив.

З усіх людей на землі Макс найбільше ненавидів Єрмолаєва. Причина таїлася в заздрощах. Важко повірити, що Максим — атлет, улюбленець дівчат і вчителів, незаперечний лідер — заздрив двієчнику і недотепі. А проте, це було так.

Причин для заздрощів було кілька. По-перше, талант Єрмолаєва до винахідництва. Найчастіше принцип дії його винаходів виявлявся зовсім нехитрим. Максим дивувався, як він сам до цього не додумався. Потай він мріяв теж винайти що-небудь, але муза обминала його.

По-друге, він заздрив, що Васькова мати живе в Америці. Макса не втішало навіть те, що його власна родина забезпечена набагато краще. Батько — колишній спортсмен — працював тренером з фітнесу. Мати — візажистом у салоні краси, що давало Максові додаткові переваги. Вчителі теж люди і не проти пройти спа-процедури на дурничку. Справа була не в грошах. Макса мучила думка, що Єрмолаєву відкрито шлях у Штати.

Макса дратувало, що Васько знову опинився в центрі уваги і всі захоплюються його безглуздим винаходом.

— Прикольно! Максику, не хочеш спробувати? — Ліна Цвяхович потягла однокласника до гурту.

Макс під страхом смерті не признався б, що йому теж хочеться погратися з пультом керування. Він зневажливо посміхнувся.

— Забавка для ідіотів. Якраз у дусі Єрмолаєва. Зібрав довкола себе натовп, клоун на стажуванні.

— Загалом дурниця, — згодилася Ліна і постаралася надати своєму ляльковому личку виразу «мені це фіолетово», аби зайвий раз довести, що не всі блондинки дурепи.

У цей час продзвенів перший дзвінок. Черга здригнулася.

Першими зірвалися ті, хто зрозумів, що їм не діждатися. Вася вирішив, що атракціон час закінчувати.

— Все! На великій перерві продовжимо.

Він сунув пульт