Читати книгу - "Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди"

вікном висіло стільки одягу, що штори вже були непотрібні. Підлога та ліжко були заповнені кошиками й пакетами з журналами та документами. Коли моя клієнтка лягала спати, вона скидала всі речі з ліжка на підлогу, а коли вона прокидалася, знову клала їх на ліжко, аби прокласти дорогу до дверей і мати змогу піти на роботу. Її спосіб життя не можна було назвати «жіночним», хоч би які зусилля ми не докладали.

«Що для тебе означає “жіночний спосіб життя”?» – запитала я її.

Перш ніж відповісти, вона довго мовчала. «Я хочу повертатися з роботи й бачити, що підлога не захаращена, а моя кімната така чиста, як номер у готелі, де все милувало б моє око. Я хочу, щоб моє ліжко було вкрите рожевим покривалом, а біля нього стояла лампа в античному стилі. Перед тим як лягати спати, я б приймала ванни, насолоджувалася запахами ароматичних олій і слухала б класичну музику в супроводі піаніно чи скрипки, займалася б йогою і пила трав’яний чай. Я б засинала з відчуттям неквапливого привілля».

Вона так описувала свою кімнату, ніби вже там жила. Важливо досягнути такого рівня деталізації, уявляючи свій ідеальний спосіб життя, і записати його. Якщо вам це важко вдається і ви не можете уявити те життя, яким хотіли би жити, спробуйте знайти цікаві для вас фотографії в журналах з декорування інтер’єру. Відвідайте декілька виставкових центрів; вони допоможуть вам виробити власний смак. До речі, клієнтка, про яку я писала, тепер насолоджується аромотерапією, класичною музикою та йогою. Звільнившись від безладу, вона знайшла той жіночний спосіб життя, до якого так прагнула.

Тепер, коли ви можете уявити спосіб життя своєї мрії, може, настав час для викидання речей? Ще ні. Я розумію вашу нетерплячість, але для того, щоб уникнути «ефекту зворотної дії», важливо рухатися вперед правильно, крок за кроком поринаючи в цю незабутню подію. Наступний крок – визначити, чому ви хочете жити саме в такий спосіб. Ще раз перегляньте свої записи про спосіб життя вашої мрії і поміркуйте. Чому вам так хочеться подихати ароматичними оліями перед тим, як лягти спати? Чому під час йоги вам хочеться слухати класичну музику? Якщо відповідь звучить так: «Я хочу розслабитися перед сном» чи «Я хочу займатися йогою, аби скинути вагу», – тоді запитайте себе, чому ви хочете розслабитися та скинути вагу. Можливо, ви відповісте: «Я не хочу бути втомленою, коли завтра йтиму на роботу» чи «Я хочу харчуватися раціонально, щоб виглядати більш привабливо». Ставте запитання «чому?» до кожної відповіді. Повторюйте таку схему три-п’ять разів для кожної теми.

Досліджуючи причини, які схиляють вас саме до такого способу життя, ви дійдете до простого усвідомлення: сенс того, аби викидати та зберігати речі, полягає в тому, щоб ви були щасливі. Можливо, це очевидно, але важливо відчути таке усвідомлення та закріпити його у своєму серці. Перед початком прибирання подумайте про спосіб життя, до якого ви прагнете, і запитати себе: «Чому я хочу прибирати?» Коли знайдете відповідь, ви будете готові перейти до наступного кроку – перегляду тих речей, якими володієте.

Вибираємо за критерієм, чи дає ця річ радість

За яким критерієм ви вирішуєте, що викидати?

Коли мова йде про викидання речей, існує декілька моделей поведінки. Одна полягає в тому, що ви викидаєте ті речі, які перестали виконувати свої функції, наприклад коли щось ламається і не піддається ремонту або коли ламається частина якогось комплекту. Інша модель поведінки – викидати застарілі речі, наприклад одяг, що вийшов із моди, або предмети, які стосуються давньої події. Позбутися речей легко, коли на це є очевидна причина. Набагато важче щось викинути, якщо немає вагомої причини. Експерти пропонують різні критерії для викидання речей, з якими людям важко розлучатися. До таких критеріїв належать: «викидайте все, що не використовували протягом року» чи «якщо не можете вирішити, покладіть ці речі в коробку і перегляньте їх через півроку». Однак від моменту, коли ви починаєте зосереджувати увагу на тому, як вибрати, що викинути, ви істотно відхиляєтеся від курсу. Продовжувати прибирання за таких умов – надзвичайно ризиковано.

У певний момент свого життя я майже перетворилася на «пристрій для утилізації відходів». Коли в п’ятнадцять років я відкрила для себе книжку «Мистецтво викидати непотріб», я зосередилася на викиданні речей, а мої дослідницькі зусилля зросли. Я завжди шукала місця для практики, це були або кімнати моїх сестри та брата, або шафка для зберігання речей у школі. Мою голову переповнювали поради щодо прибирання, і я відчувала повну, хоч і помилкову, впевненість, що можу прибрати будь-яке місце.

Моєю метою на той момент було позбутися якомога більшої кількості речей. Я застосовувала всі критерії, які були описані в книжках на тему позбавлення речей. Я намагалася позбутися одягу, який не носила вже два роки, викидати одну річ, коли купувала щось нове, і викидати все, у чому я не була впевнена. За один місяць я назбирала тридцять сміттєвих пакетів непотребу. Але хоч би як старанно я не викидала речі, мій дім не виглядав чистішим.

Більш того, я зрозуміла, що купую речі, аби зняти стрес, і тому всі мої зусилля скоротити загальну кількість речей зводились нанівець. Удома я відчувала постійний дискомфорт і шукала зайві речі, які можна було б викинути. Знайшовши якийсь непрактичний предмет, я мстиво накидалася на нього й викидала на смітник. Не дивно, що я стала дратівливою і напруженою та не могла розслабитися навіть у власному домі.

Одного дня після школи я відчинила двері своєї кімнати і, як зазвичай, планувала там прибрати. Але, коли я побачила такий неохайний простір, мій терпець урвався. «Не хочу більше прибирати», – крикнула я. Я сіла на підлозі посередині кімнати й почала міркувати. Три роки я прибирала та викидала речі, а моя кімната все ще була захаращеною. «Будь ласка, скажіть, чому в моїй кімнаті ще досі панує безлад? Я ж так важко працювала!» Хоч я і не вимовила цих слів, моя душа кричала. У той момент я почула голос: «Придивись уважніше до своїх речей».

«Що ти маєш на увазі? Щодня я так уважно дивлюся на свої речі, що могла б своїм поглядом просвердлити діру». Із цією думкою я заснула прямо на підлозі. Якби я була трохи розумнішою, то збагнула б ще до того, як стала такою нервовою, що, зосередившись виключно на викиданні речей, я робила себе нещасною. Чому? Тому що нам потрібно вирішити, що залишити,