Читати книгу - "Зерно правди"

— Звичайно, я розумію, Басю, пробач. Та коли я довідалася про Елю, то мусила діяти швидко. За звичайних обставин ця справа чекала б на тебе. Але у нас незвичайні обставини. Еля була твоєю близькою подругою, Гжегож теж був із тобою пов’язаний. Ти з ними дружила, зустрічалася. Будь-який адвокат міг би використати це проти нас.

Соберай прикусила губу.

— Крім того, емоції в слідстві явно не допомагають, — докинув Шацький, беручи другий шматок солодкого й відповідаючи усмішкою на вбивчий погляд.

— Яке ваше собаче діло до моїх емоцій, ви про них нічого не знаєте.

— Блаженне невідання.

Міщик сплеснула в долоні й глянула на обох так, наче збиралася сказати: «Ой, діти, діти, припиніть». Шацький примусив себе не потупити погляд і витримати докір у її лагідних, привітних материнських очах.

— Пізніше з’ясовуватимете стосунки, дорогенькі. А зараз я вам поясню, як виглядає ваша службова ситуація.

Соберай здригнулася й швидко заговорила. Скільки таких неврастенічок Шацький бачив у житті? Неміряно.

— Я сподіваюся, що...

— Басю, — перебила її Міщик. — Я радо вислухаю ваші думки й пропозиції. Я ж завжди готова вислухати, правда? Але зараз я скажу, як виглядатиме ваша службова ситуація.

Соберай миттєво замовкла, а Шацький уже уважніше глянув на Міщик. Вона й далі залишалася такою собі матусею з лагідними очима, посмішкою дитячого психолога й голосом, у якому вчувалися нотки ванілі й запах порошку для печива. Та якби її репліку позбавити форми, стало б зрозуміло: вона щойно рішуче поставила на місце підлеглу й подругу.

Міщик долила всім чаю.

— Я знала Елю Будник, Гжеська теж знаю, зрештою, як усі тут. Ніхто не мусить його любити чи погоджуватися з ним, але про нього не можна забувати. Це буде, точніше, уже є, велике й резонансне розслідування. Ситуація, у якій його вела б подруга потерпілої...

— І головного підозрюваного, — утрутився Шацький.

Соберай пирхнула.

— Уважніше добирайте слова. Ви його зовсім не знаєте.

— А мені це й не потрібно. Він чоловік жертви. Наразі це робить його головним підозрюваним.

— От про це я й кажу, — Соберай переможна підняла руки догори. — Тому вам краще триматися від цієї справи подалі.

Міщик зачекала, доки запанує тиша.

— Саме тому прокурор Шацький не лише не триматиметься від цієї справи подалі, а ще й вестиме це слідство. Позаяк я хочу уникнути ситуації, коли жертва, підозрювані й слідчий — це група друзів, які ще вчора ходили одні до одного на гриль. Але ти права, Басю, пан Теодор справді в нас віднедавна. Тому ти йому допомагатимеш порадами й інформацією про все, що стосується міста і його мешканців.

Шацький полегшено зітхнув, здолавши нарешті проковтнути здоровенний шматок солодкого пирога. «Ото буде клас», — подумав він. Соберай непорушно сиділа на дивані, надусавшись мов середа на п’ятницю. Міщик кинула сповнений материнської турботи погляд на чашки й таріль, а тоді крутнула його на сто вісімдесят градусів.

— Із цього боку більше повидла, — театрально прошепотіла вона, беручи шматок.

Шацький почекав ще трошечки, тоді вирішив, що аудієнцію закінчено й підвівся. Міщик подала рукою знак, що проковтне й ще щось скаже.

— Зустрічаємося тут о дев’ятнадцятій. Я хочу побачити перші протоколи й докладний план розслідування. Усіх журналістів відразу відправляєте до мене. І якщо я довідаюся, що приватні порахунки заважають вам у цій справі...

Соберай і Шацький дружно зупинили погляд на повних, вкритих крихтами вустах начальниці, яка до них лагідно всміхнулася.

— ...я влаштую вам пекло, яке ви ніколи не забудете. А з доступних робіт у державних установах вам залишиться хіба що миття підлог у нужниках. Ви мене зрозуміли?

Шацький кивнув головою, вклонився обом дамам і вже збирався вийти.

— Я так розумію, що решту моїх справ слід комусь передати?

Міщик м’яко посміхнулася. Теодор збагнув, що питання було зайвим. Її ображає думка, наче вона могла про таке не подумати. Усе вже точно залагоджене, і секретарка виносить із його кабінету течки зі справами.

— Ви, певне, здуріли. До роботи.

8

Прокурор Теодор Шацький стояв у своєму кабінеті, дивився у вікно й думав, що провінція теж має свої переваги. У нього був особистий просторий кабінет, який у Варшаві перетворили б на три кімнати і в кожній посадили б двох працівників. З вікна відкривався чудовий краєвид на зелені дерева, вілли й вежі Старого Міста вдалині. З дому до роботи було двадцять хвилин неквапного ходу. У кабінеті був сейф, а в ньому — течки з вісьмома поточними справами, яких було рівно на дев’яносто сім менше, ніж у Варшаві півроку тому. Зарплатня була така сама, як і в столиці, а найкраща кава в його улюбленій кав’ярні на вулиці Сокольницького коштувала всього п’ять злотих. І нарешті, — Шацький соромився своїх почуттів, проте не міг приховати задоволення, — він отримав нормального трупа. Ця сонна кошмарна діра раптом видалася йому дуже непоганим місцем.

Грюкнули двері. Шацький обернувся, додаючи подумки, що в нього є ще й напарниця, котрій ПМС вдалося перетворити на стиль життя. Машинально натягнув холодну, професійну личину прокурора, спостерігаючи, як ця розумниця Соберай підходить до нього з течкою в руках.

— Якраз принесли. Мусимо на це глянути.

Теодор вказав рукою на диван (аякже, у кабінеті був навіть диван) і вони сіли поруч. Спробував зазирнути їй за викот, але не помітив там нічого цікавого, бо усе було закрите абсолютно несексуальним чорним гольфом. Відкрив течку. Перше фото зображувало наближення потятої горлянки жертви. Соберай голосно вдихнула повітря й відвела погляд, а Шацький уже збирався це прокоментувати, але йому зробилося шкода й він утримався від злостивості. Це ж не їхня провина чи недолік, що всі вони тут разом узяті за все своє життя бачили стільки трупів, скільки він протягом року.

Теодор відклав знімки.

— Однаково доведеться зачекати на огляд патологоанатома. Підете на Очка?

Соберай глянула, нічого не зрозумівши.

— Перепрошую. До лікарні. На розтин.

У її очах блиснув переляк, але вона швидко опанувала себе.

— Гадаю, нам краще піти туди разом.

Шацький притакнув і розклав на столі кільканадцять знімків докладно сфотографованої бритви. Згідно лінійки під нею, довжина бритви сягала понад сорок сантиметрів, із чого лише прямокутне лезо близько тридцяти. Руків’я вкривало темне дерево, на якому було щось вигравіюване. Шацький пошукав наближення напису. Майже витерті