Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Стас їхав ззаду, відкинувшись на сидінні і постукуючи пальцями по шкіряній оббивці. Йому до чортиків хотілося залишитися з Настею наодинці хоча б на кілька хвилин. Обійняти, до себе пригорнути, зцілувати грьобану зморшку між бровами, яка видає глибоке занепокоєння та стурбованість. Чортів Свіридов. Як на зло, за півгодини, поки вона збиралася, не дав хлопцеві перепочинку. За рекламу втирав презервативів. Презервативів! Це до якого рівня треба опуститися, щоб рекламувати засоби контрацепції? Ще й кому? Фанаткам його, які відразу кинутися скуповувати всю наявну гуму тільки тому, що нею сам Багіров користується. Добре ще, якби вони всі повнолітні були, а так ... Хлопець категорично відмовився, чим знову вивів з себе продюсера. Краще б він залишив їх наодинці хвилин на десять, а ще краще взагалі назавжди. Хлопця колотило від злості і безвиході. Ось же вона. Руку простягнути і торкнутися шовковистого волосся, до себе на заднє сидіння затягнути і в вирах потонути. Підтримати. Заспокоїти. Але ж ні. Тільки сидіти ззаду і пов'язати в цьому довбаному відчутті третього зайвого. Коханець, мати його. Чи знав він коли-небудь, що буде виступати в цій ролі? Чому всі думають, що коханці - це мерзенні людці, що руйнують чужі сім'ї? Адже ніхто не замислюється, наскільки важко буває тим, хто любить до помутніння свідомості того, хто належить іншому. Ні, це не ті лицемірні і егоїстичні створіння, що живуть для себе і використовують чужого чоловіка або дружину в корисливих цілях. Справа в справжніх почуття. Не завжди людині дістається в пару його справжня половина. Настя помилилася. Вибрала не того. Вона зі Стасом повинна бути, тому що доля у них одна, і іншого варіанту хлопець не прийме.

Віктор питав у неї про їхніх спільних знайомих, з якими можна зустрітися в ЛА, обговорював зрозумілі тільки їм двом теми, що дратувало Стаса ще більше. Він стільки знає про неї. Їм належить цілий період життя. А що відомо Стасу, крім того, що Настя бездоганно розмовляє на декількох мовах, посміхається як досконалість, і сексом займається так, що у нього в мізках клинить? Цей пункт особливо змушував напружитися. Тому що відразу в голові виникало наступне питання - з чоловіком вона так само поводиться в ліжку? Кричить, звивається, дряпає спину, коли кінчає? Про те, як дівчина вміла робити приємно хлопець і зовсім думати відмовлявся. Тут він намагався вибудовувати бар'єри, щоб не уявляти собі цю картину з її чоловіком. Ревнощі приходили рідко, поки Віктор був у від'їзді, і Настя тільки хлопцеві належала, а зараз, коли продюсер повернувся, ця сука знову заповнила собою всю свідомість. Свіридов знав, як вона виглядає, коли прокидається, які статті вважає за кращі в журналах, які фільми любить. За тиждень, який вони намагалися урвати собі, провести з коханою достатньо часу все одно не вийшло, як би Стас не намагався. Йому було мало. Кожної хвилини поруч недостатньо.

Автомобіль під'їхав до аеропорту.

- Стас, ти з нами підеш або тут почекаєш? - запитав Віктор, заглушаючи мотор і подивившись на хлопця в дзеркало.

- З вами пройдуся, - хрін він її залишить наодинці з тобою.

Вийшли з машини, зайшли в будівлю. Віктор йшов попереду, Настя слідом за ним катила за собою валізу. Відчула, як на її долоню поверх ручки валізи лягла рука Стаса, обдавши кісточки пальців легким розрядом струму, і обернулася. У цей момент задзвонив мобільний Віктора, і він теж повернувся. Стас швидко прибрав руку.

- Я відійду, дві хвилини. Важливий дзвінок. - та невже. Стас вже не сподівався. Тут же ступив до Насті, як тільки Свіридов відійшов в сторону.

- Настя, ти як? Що трапилося? - очима по її обличчю ковзає, а вона на фізичному рівні відчуває це. Ніби рукою гладить, ніжно, але владно, як тільки він вміє.

- Я не знаю, правда. Прости, що так їхати доводиться. - дівчина підняла руку, щоб доторкнутися до колючої щоки, але затримала її в повітрі і опустила. Кинула погляд на чоловіка, який стояв спиною до них.

- Не хвилюйся за мене. Я все розумію. Дай знати, коли долетиш. - очі в очі, всередині у обох надривне бажання пригорнутися ближче, губами притиснутися, забути про тривоги. Навколо сотні людей, шум величезного вокзалу заглушає слова Стаса, коли Віктор, закінчивши розмову, повертається до них. Настя читає по губах:

- Я буду думати про тебе.

Слабо посміхається.

- Все, кохана, ми поїхали. А ти подзвони, як долетиш. - Віктор притиснув дружину до себе і в губи поцілував. Стас зубами скрипнув, стиснувши кулаки. Всередині чорна буря здійнялася.

- Подзвоню. - а сама на хлопця дивиться.

- Бувай, Настя.

- Бувай, Стас.