Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Чоловік, замислившись, довго дивився на мене. Мабуть, це питання також стало дуже цікавим і для нього?
— Твоя магія мала… подіяти на Хаоса, покликати його.
— Чому? Що в ній такого особливого? - холод все більше і більше охоплював моє тіло. - І ти, і батько сказали, що запечатати портал-пастку теж можна лише за допомогою мене!
— Це… ця магія… його коханої.
Ще чого не вистачало! Я встала, вирвавшись із полону його рук, і підійшла до вікна, відчинивши його навстіж. Але мене почало бити тремтіння, і я нервово почала ходити по кімнаті.
— Вона ж була людиною, так? Яка магія? І чому саме у мені?
— Я не знаю, Торі.
— Не знаєш? - закричала я. – Тоді що ти гадаєш про це все? Таке питання більш тобі зрозуміле? Я хочу знати, Деміане, що зі мною не так? Чому з усіх дівчат у світі, саме на мені світло клином зійшлося?
— Я не знаю, Торі, хто були твої предки, - стомлено промовив Деміан, сівши на моє місце на ліжку.
— Вся справа в моїх предках? - допитувала я його.
— Така чиста магія могла б передаватися лише від покоління до покоління. Але це – моє лише припущення, Торі, - наголосив на останніх словах чоловік.
— Значить, і моя мати теж мала мати таку ж магію? Чи батько? По чиїй лінії вона передається?
— По материнській лінії. Але, мабуть… потрібна активація цієї сили.
— І за стільки років активація відбулася саме зі мною?
— Торі, кохання моє, я не знаю!
Деміан різко підвівся і, підійшовши до мене, досить грубо взяв за руки і притяг до себе.
— Я розумію, що тобі це неприємно, страшно, і ти зла на всіх, але моєї провини тут нема, Торі! Я – так само, як і ти, заручник ситуації. Нами граються, керують і поки що ні ти, ні я – не знаємо їхні мотиви. Можливо, я щось знав про тебе раніше. Можливо. Але я не пригадую. Можу тобі присягнути, що з тобою нічого не станеться. Тобою вирішили скористатися проти Хаосу, але я зроблю все, щоб порушити їхні плани.
— А як артефакт, точніше я, можу запечатати портал? Яка моя доля? - промайнула думка раптом різко мене протверезила.
Я бачила, як Деміану було важко змусити себе сказати мені правду.
— Він піде на твій поклик. У портал, - він зробив паузу, а потім пояснив: - Медальйони відкриють портал, ти станеш провідником, він піде на твій поклик, а… по ходу я – за допомогою твоєї сили, маю закрити за вами портал. Подобається моє припущення? – насупившись, іронічно піднявши брову, спитав чоловік.
— Невже... він досі так кохає її, що не зрозуміє, що це пастка?
Деміан зітхнув і відійшов до відчиненого вікна.
— Кохання робить безглуздими не лише людей, а й богів.
Тепер моя черга була бути спантеличеною.
— Але ж він знає, що вона мертва. Спалили її, чи вона вижила, вона – не безсмертна.
— Але ж він відчує її магію, — уперто повторював він.
— Вона - була людиною, Деміане, - повільно підійшовши до чоловіка, не розуміючи вже нічого, проговорила я, та подивилася на нього.
— Але її магія живе в тобі, Торі, - з сумом прошепотів він, дивлячись мені в очі. Він повернувся до мене і торкнувся моєї щоки. - Безглуздо припускати і ворожити, кохання моє. Головне, що з тобою все буде гаразд. З Хаосом… розберуся я сам чи хай розбирається сам Тулай. Без тебе.
— Але якщо моя магія активувалася, і її відчув Хаос, то він уже на півдорозі в наш світ?
Деміан сумно посміхнувся.
— Це було лише моє припущення, кохання моє. Якби він уже відчув твою магію, навряд чи ти була б зараз зі мною, адже так? Та й у цілому світі було б багато галасу у ці хвилини. Іди до мене, - він ніжно притягнув мене до себе і поцілував.
— Тобі потрібен відпочинок. А завтра все стане набагато ясніше, як і минулого разу.
— Так, тільки запитань побільшало, а відповіді ми так і не знайшли, — зауважила я.
— Завтра я навчу тебе керувати твоєю магією, кохана. Щоб вона тебе не лякала більше. І ти змогла у разі потреби себе захистити. Твоя магія – не така вже й непотрібна штука.
Я втомлено поклала голову його на груди.
— Деміане, ті люди… або мій батько, вони бачать у мені таку небезпеку, що готові вбити мене. Від цієї думки мені стає ще страшніше. Справа не тільки… у Хаосі та в моїй магії. Мені здається, це набагато серйозніше, чогось ми не знаємо. І ти маєш рацію, батько все життя мене ховав від Хаосу. Чому? Лише через те, що в мені ця магія? Але він не переживав так за мою маму, свою дружину, мешкаючи у тому світі. Він привів мене в цей світ з метою… врятувати і від Хаосу, і від Тулаю. Чому? Як таке може бути?
— Я буду намагатися знайти твого батька, Торі. Без нього нам складно знайти всі відповіді. Він їх точно знає, але так уміло ховається від нас та від тебе. І при цьому не спускає з тебе очей, знає, де ти й стежить за тобою. Мені це зовсім не подобається.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повстала з попелу, Делісія Леоні», після закриття браузера.