Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

На карті було видно чорні куполи над пристойною територією сусідньої країни і тепер вони підійшли впритул до наших кордонів. Звісно, ніхто не очікував, що треба зміцнювати цей бік, і тепер усі чекали на прорив там і чергове захоплення наших земель.

— Бачу в сусідній імперії зовсім погані справи з армією. Вона нам точно потрібна у союзниках? - запитала я у Деніеля з єхидною посмішкою, і кинувши глузливий погляд у бік Її Високості. Там із гарних очей у мій бік метнулися крижані кинджали.

У кабінеті всі загомоніли, не оцінивши мого жарту. Хоча хіба я жартувала?

— Мої люди загинули, - різко відповіла принцеса. – Ваша імперія також не сильна настільки, щоб мати чим пишатися.

— Але ж у нас тут дивні болота, які діють дуже хитро. А у Вас, як Ви самі помітили раніше, їх немає. Та й на карті ми їх не бачимо.

— Як говорив граф Роукс, весь рух відбувається під землею. Може, в моїх землях теж відбуваються подібні демонові хитрощі?

— Не розумію в такому разі сенсу об'єднання наших імперій. Наша армія програє, Ваша армія здається, - з легкою усмішкою уклала я.

— Еріеле, - втрутився, нарешті, Деніель, - це явно не вихід із ситуації. Ніхто з нас не бажає згинути від руки ворога та здати їм свої землі.

— Деніеле, - почала я також фамільярно поводитися, - ми чогось чекаємо? Які кроки вжито для того, що не відбулося сказане Вами?

— Коли повернеться Тейрен, ми дізнаємося, хто стоїть за усіма «демоновими хитрощами». І вже відштовхуючись від цього, діятимемо.

— Еріеле, ти бліда. Ти добре почуваєшся? - раптом втрутився Ерлоу і підійшов до мене. — Ваша Величність, служниця повідомила мені, що моя племінниця останніми днями нездужала. З Вашого дозволу я викличу до неї лікаря і зараз же відведу до її покоїв.

Як швидко мене змусили покинути нараду! Як тільки ми опинилися в коридорі, я вирвала руку із твердої хватки Ерлоу.

— Я сама знаю дорогу!

Але мене знову різко схопили і потягли до потрібних дверей. Вштовхнувши мене і зачинивши за собою двері, чоловік ледве стримуючи крики, прошипів:

—  Що з тобою відбувається? Хочеш усе зіпсувати? Ми майже досягли своєї мети. Залишилося дочекатися весілля та трон у наших руках! Яка тобі справа зараз до Алії? Навіщо провокуєш її?

— Провокую? - зберігаючи зовнішній спокій перепитала я. – Здається, зараз був ідеальний момент визнати союз із її імперією – вельми непривабливою перспективою!

Ерлоу видихнув і вже спокійніше також продовжив:

— Мені нема більше до неї справи. Мені потрібний трон.

— Тому Ви випадково забули про ще одного спадкоємиця? - іронічно хмикнула я.

Чоловік трохи насупив брови, і несподівано для мене відповів:

— Я знаю Тейрена давно. Він ніколи не повернеться на трон.

— На службу він теж не хотів повернутися. Але повернувся. Я довго думала, чому таку, як Алію, змогла задовольнити подачка у вигляді графа. І потім вже не раз подумала, як Ви могли подібне допустити. Помилка, дядечко, яка помилка!

— Не бачу помилки, Еріеле. Ти і твоя дитина стануть законними спадкоємцями. Ні Тейрен, ні будь-хто інший. Тому припини нагнітати обстановку.

— Думаєте, сама Алія цього не розуміє? - засміялася я і побачила грізний і сердитий погляд чоловіка.

— На що ти натякаєш?

— А як думаєте, що вона зробить, якщо раптом Тейрен не повернеться? Горюватиме і оплакуватиме його? Відмовиться від своєї імперії і піде до монастиря?

Ерлоу мовчав, але я побачила, що він нарешті розуміє про що я говорю. Я не знала від кого чекати більшої небезпеки: від Алії чи від Ерлоу, адже не вірила жодному його слову. Але мені треба було врятувати графа. Чия б це не була пастка, Ерлоу повинен допомогти мені, навіть не усвідомлюючи цього.

— Вважаєте, що раптовий прорив її кордонів – випадковість?

— Це досить добрий план півночі…

— Або ж гра Алії. Адже знову ж таки… якщо Тейрен не повернеться, то це буде неабияким тиском на Деніеля та Ваших опонентів, щоб укласти їхній шлюб.

Я ще бачила сумнів у його очах і впевнено додала:

— Тейрен нам потрібний живий.

— Добре, Еріеле. На цей раз я погоджуся з тобою. Генерал на моїй стороні. Я попрошу його терміново допомогти нам.

Як тільки Ерлоу вийшов, я зітхнула. З однією справою впоралася. Аби тільки не запізнитися! Тепер залишалося підставити Алію. А також з'ясувати, чому Деніель намагається пробити мій захист, постійно атакуючи мене своєю магією.