Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

Древіс 

Повелитель Себека знову був у гостях у замку вогняного дракона. Не міг не навідати сина. Всі ночі, він шукав ту, яку любив, брав образи інших людей. Древіс зібрав інформацію про Ріхаре Кадорфі, він знав, хто його виховав, але не зміг вивідати, як в родині мага  могла з'явитися дитина із золотою кров'ю. Не міг чоловік зрозуміти,  і де тримають його дружину.  

Вогняний дракон зміг дізнатися про людей, причетних до викрадення Ронали,  вони працювали на Тиса. Тільки на балу стало зрозуміло, що викрадачів двоє, і діяли вони  нарізно. Але Древіс точно знав: його дружина у носія золотого дракона. 

- Не переживай, вона обов'язково знайдеться, - з надією в голосі, заспокоювала Лія. 

- Уже стільки часу пройшло, а я не можу її знайти. При собі Ронала носила багато кристалів, невже не змогла їх застосувати? 

- На все є причина. Деміон не відчуває небезпеки за свою бонобi, а вона зараз з твоєю дружиною, - констатувала Лія.  

Малюк на руках у Древіса радісно залепетав, немов побачив щось яскраве. Він завжди бурхливо реагував на барвисті предмети і красиву мелодію. 

Відкрився портал, і з нього вийшла Ронала. Древіс кинувся до дружини, продовжуючи тримати Діоніса в руках. Вона посміхнулася і, взявши свою дитину, дозволила чоловікові обійняти себе.  

- Моя гідрочка, - покриваючи її шию поцілунками і притискаючи дружину до себе, тихо промовив повелитель Себека, - більше ніколи в житті тебе не залишу. 

- Мене ніхто не стане вбивати, я занадто цінний екземпляр, - усміхнулася Ронала, поцілувавши чоловіка  і притискаючи Діоніса до себе. 

- Я рада, що ти ціла, як тобі вдалося втекти? - запитала Лія. 

- Я не втікала, а допомагала носію дракона закликати бонобi, - знизала плечима Ронала, - правда, все пішло трохи не за планом, і він перемістився в інший світ. Ти хіба не отримав моєї звісточки? !

- А справжня Деміона? 

- З ним. 

- Так, давай по порядку, - притягаючи свою дружину ще ближче до себе, попросив Древіс.