Читати книгу - "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова"

Насправді це міг бути будь-який з його кревних родичів. Але...

Племінники були надто вже юні, тому вони відпадали одразу. Що ж до прадіда, то він у Білому замку лише бував, а не жив. Що, само собою, не знімало з нього підозри... Однак, саме прадід запросив у замок таємну канцелярію – це, по-перше. По-друге, якби у прадіда було рильце у пушку, він ніколи б не поїхав. Він залишився б і стежив, як шуліка, що ширяє над долиною, за кожним кроком столичних шукачів, ставлячи їм нескінченні «палиці у колеса», й причому ставив би так уміло, що навіть в Ілберта Смартіса не було б шансів його переграти. Крім того, було ще й, по-третє, а саме: вчорашня атака на нього та міський морг. «Прадід у мене, звичайно, справжня криниця талантів, розуму та мудрості, – розмірковував Ніколас, – але організувати скоординовану некро-психічну атаку, перебуваючи за тисячу кілометрів – це не під силу навіть йому». А в тому, що герцог Кліфорд Маранський знаходився саме за тисячу кілометрів, він був упевнений, оскільки зараз його прадід був почесним гостем не кого іншого, як самого Імператора.

Отже, висновок був тільки один: крім братів, було більше нікому…