Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

— Ваша Величносте, ми виберемося? — їй чомусь смертельно хотілося назвати його на ім'я — Рональдом. Але вона не наважилася.

— Звичайно, — без сумніву відповів король. — Я повинен вибратися. На мені обов'язок — відповідальність за королівство.

— На мені теж обов'язок, — видихнула Поліна. — Відповідальність за сестру. — Вона трохи помовчала і видала несподівано для себе: — І не тільки. Я так давно мріяла про дитину. Я не хочу залишитися тут назавжди і поховати свою мрію.

— Давно мріяли про дитину? — здивовано перепитав король.

Поліна зрозуміла, що прохопилася. Дідько! Хто її за язик тягнув? Може, це зілля на неї так подіяло?

— Так. Вже кілька місяців мрію, — спробувала вона викрутитись. — Немовлята такі милі, правда ж?

— Кілька місяців? З того часу, як стали нареченою Тайлера? — Слова були вимовлені спокійно, але Поліна шкірою відчула холод, яким вони були просочені. — Що ж, вже за кілька днів ви станете дружиною Тайлера. І ваша мрія здійсниться.

Рональд відсторонився. Довірча атмосфера, яка несподівано склалася тут, у цій наповненій пилом печері, раптом розвіялася.

— Нам би дуже допомогло швидше вибратися звідси, якби ви таки розповіли, з ким тут зустрічалися. Боюся, ви помиляєтесь щодо цієї людини. Він не друг, а ворог. Він влаштував вам пастку.

Поліні стало гірко, що її знову в чомусь звинувачують. Що на обличчі короля знову холодна непробивна маска. Що з його очей зникла теплота. Що він дивиться на неї байдуже. Що його слова сухі та колючі.

Вона теж заговорила відсторонено та холодно.

— Я не сумніваюся у своєму другові. Він не бажає мені зла. Та й хто я така, щоб заради замаху на моє життя розробляти такий складний план? Якщо це була пастка, то вона підлаштована для вас.

— Хто знав, що ви підете до Проклятого замку?

— Ніхто. Я нікому не казала, навіть сестрі. Але, мабуть, знали шпигуни, яких ви приставили до мене. Адже це після їхнього доносу ви вирішили простежити за мною? — Ця думка прийшла Поліні щойно. Справді, не могло бути простим збігом, що Його Величність зібрався прогулятися біля Проклятого Замку тієї ж ночі, коли сюди попрямувала Поліна. Але чомусь він не відправив стежити за нею своїх людей. Чому ж вирішив зробити це особисто?

Дуже дивно. Вона підвела на нього здивовані очі.

— Ваша Величносте, чому ви тут?

Він не відповів. Мовчки підійшов до стіни і вийняв з тримача смолоскип.

— Пил уже достатньо осів. Залишайтеся на цьому місці. А я пройду трохи вперед, перевірю чи безпечно в коридорах і повернуся за вами. Без мене не робіть жодного кроку, — суворо наказав король і зник у димчастій пелені.