read-books.club » Драматургія » Фауст 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст"

270
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Фауст" автора Йоганн Вольфганг Гете. Жанр книги: Драматургія / Сучасна проза / Поезія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 74 75 76 ... 86
Перейти на сторінку:
вільні володіть,

Але з умовою — нічого не ділить;

Хоч як побільшите ви згодом дар монарший,

Усе те в спадщину хай син дістане старший.

Канцлер

Я на пергамені спишу оцей устав,

Щоб він імперії благим законом став;

Хай канцелярія тоді печать приліпить

І підпис твій святий усе навіки скріпить.

Цісар

Тепер ідіть собі й міркуйте в самоті

Про цей великий день, єдиний у житті.

Світські князі виходять.

Духовний

(залишається і промовляє патетично)

Твій канцлер геть пішов, єпископ тут

лишився,

Пересторогу дать володарю рішився,

Уболіваючи по-батьківськи за ним.

Цісар

У цей веселий час чи можна буть сумним?

Архієпископ

Вбачати мушу я зі скрухою гіркою

Помазану главу в союзі з сатаною!

Хоч ти й посів престол, на тому не кінець.

Чи прийме те Господь і папа, наш отець?

Коли про ці діла Петрів намісник взнає,

Він царство грішнеє святим огнем скарає,

Бо в ньому ти збудив іще в ту пору гнів,

Коли в вінчання день чарівника звільнив.

З твого вінця упав найперший промінь ласки

На кляту голову не з Божої указки.

Покайся ж хоч тепер і не гніви святинь,

З добра неправого посильну лепту кинь.

Оддай ті пагорби, де твій намет пишався,

Де з злими духами блюзнірськи ти єднався,

Де слухав ти словес лихого князя лжі,

Ти монастир святий побожно заложи;

Ліси навколишні, що ген у далі мріють,

Гірські пасовиська, що буйно зеленіють,

Озера рибнії, і ріки, і струмки,

Що у долину мчать, ізвивисті й шумкі,

Й долину всю даруй обителі священній,

За щире каяття сподобишся прощення.

Цісар

За ці тяжкі гріхи я й сам себе виню.

Постав же сам, як знай, границі наданню.

Архієпископ

На місці, де тебе уведено в спокусу,

Вели спорудити храм Господу Ісусу.[111]

Вже бачу духом я — угору мур росте,

Промінно світиться убранство золоте,

Встає олтар і неф, вивершуються хори,

І хрест зове мирян до віри і покори.

Благочестивий люд прямує в Божий дім,

Бо перший дзвін загув, як благовісний грім,

З дзвіниці гострої, що в небо гінко рветься, —

І грішник, молячись, людиною стається.

У день освячення — то буде втіха нам! —

Вшануй присутністю своєю новий храм.

Цісар

Нехай же здійсняться ці намисли натхненні

Во славу Господу, мені на розгрішення;

Діяння те мій дух угору піднесе.

Архієпископ

Як канцлер, я б хотів оформити це все.

Цісар

Виписуй грамоту на займища церковні,

Я підпишу її в одраді молитовній.

Архієпископ

(пішов був уже, при виході обертається)

Та дай церковникам довічний привілей

На всякі податі й відбутки від людей:

Щоб храм оздобити велично, благоліпно,

Чимало буде нам коштовностей потрібно.

А щоб на пустоші воздвигнуть храм скоріш,

Ти частку здобичі віддати нам велиш.

Та ще розпорядись, щоб люди приставляли

Нам камінь, дерево та й інші матер'яли,

А ми з амвону їх, як треба, навчимо,

Благословення їм на ревний труд дамо.

(Виходить).

Цісар

Таких тяжких гріхів я не робив ще зроду,

Оті кудесники ввели мене у шкоду.

Архієпископ

(ще раз повертається, низенько вклоняється)

Ти берег моря дав єретику тому,

Погрожує од нас анафема йому,

Як не одпишеш ти і звідти на святиню

Усі повинності, і чинш, і десятину.

Цісар

(прикро)

Але ж бо землю ту ще море покрива.

Архієпископ

То почекаємо, аби були права;

Да не промовиться владичне слово всує.

(Виходить).

Цісар

(сам)

Як так чинитиму — все царство роздарую.

Дія п'ята

Відкрита місцевість

Мандрівник

Ось він, тінявий, привітний

Холодок од лип старих…

По мандрівці довголітній

Знов потрапив я до них!

Ось хатина та гостинна,

Що скитальця прийняла,

Як його на цю містину

Вергла з моря хвиля зла.

Де ж господар, господиня,

Люди щирі, помічні?

Чи ж моє благословіння

їм продовжує ще дні?

Чи ж у всьому мають вдачу,

Чи живуть в теплі, в добрі?

Чи побачу, чи віддячу?

Вже й тоді були старі…

Бавкіда

(древня бабуся)

Тихше, тихше, гостю милий!

Цить! Дідуня не збуди!

Довгий сон старому сили

На короткі дасть труди!

Мандрівник

Ой, це ж ти, бабусю люба,

Що з дружиною колись

Вдвох мене од смерті-згуби

Рятувати піднялись!..

Ти, Бавкідо, одходила

Потопельника тоді…

Увіходить дід.

Філемон! Ти скарб мій сміло

Видер з пащі злій воді!

Вздрів ваш вогник я в тумані,

Вчув ваш дзвоник крізь борвій…

Вам завдячую, кохані,

Тільки вам, рятунок свій.

Хай же ще раз подивлюся

Я на хвиль морських розмай;

Поклонюся, помолюся —

Серце повне через край!

(Іде вперед по дюні).

Філемон[112]

(до Бавкіди)

Приготуй вечерю живо;

Подаси в садочок нам…

Він же хай дивує диву,

Хай чудує чудесам.

(Стоячи побіч подорожнього).

Подивися: там, де хвилі

Грізно били з краю в край,

Там сади вже посадили,

Нарядили справжній рай.

Не під силу вже старому

Рятівниче ремесло…

Але що мені по тому —

Море далі одійшло.

Пан умілий, челядь сміла

Рили рів, гатили гать;

Де царила моря сила,

Стали люди панувать.

Глянь — навкруг сади, городи,

Ниви, села, хутори…

Та ходімо до господи,

Сонце вже надвечори.

Мерехтливо мріє далеч —

То вітрила майорять,

Поспішають в гавань на ніч,

Як пташки в гніздо летять.

Море синьою стягою

Ледве мріється здаля,

Де не глянь, перед тобою

Скрізь видніється жилля.

В садку

При вечері утрьох.

Бавкіда

(до мандрівника)

Чом сидиш, мовчиш думливо?

Чом нічого не їси?

Філемон

Хоче знати він про диво,

Ти ж йому розповіси?

Бавкіда

Диво дивне, що й казати,

Я не стямлюся й сама,

Та якесь химерувате —

Знать, добра у нім нема.

Філемон

Ні ж бо! Цісар в займанщину

Берег цей оддав йому,

І герольд на всю країну

Просурмив про це в сурму.

Де взялись на узбережжі

Зразу шатра, курені,

Далі замок, мури, вежі

І сади кругом рясні.

Бавкіда

Вдень, бувало, дарма праця,

Як ті люди не пихтять;

А вночі вогні іскряться,

Вранці

1 ... 74 75 76 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст"