Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Лола взяла з кухні глечик з вином і принесла підозрюваним.

- Панове, скуштуйте на доріжку нашого особливого вина, - люб'язно проворкотіла дівчина і звабливо поглянула на начальника валки.

Чоловік посміхнувся, підібрався, розправив і без того широкі плечі.

- З рук такої кралечки і отрута за мед здається!

- Ой же, скажете, таке! - зашарілася велінка, наливаючи всім в келихи напій.

- Щось я тебе вчора не бачив? Таку красу неможливо забути! - продовжував незграбно загравати начальник.

- А я брала вихідний, пане! Якби знала, що в нас зупиниться такий мужній чоловік - залишилася б працювати! 

Начальник каравану зрозумів, що сподобався гарненькій подавальниці, тож схопивши її за талію, сміливо посадив до себе на коліна.

Лола кокетливо розсміялася.

- Пане, так мене з роботи виженуть, я маю йти далі обслуговувати столики, - промуркотіла, вмощуючись зручніше, обняла начальника за шию, підставляючи його огляду звабливе декольте.

- Яка робота? Поїхали зі мною! Такій красуні не місце в цій глушині, - міцно притискаючи Лолу до себе, хрипло запропонував чоловік.

- О-о, я згодна! Але спочатку маю перевірити... чи зручно мені буде їхати! Бо я люблю міцних жеребців! А ти, здається, тут один такий, найкращий! - так само хрипко відповіла подавальниця, імітуючи верхову їзду на колінах начальника. 

В чоловіка від такої розкутості дівчини ледь дах від збудження не зірвало.

- Так, я тут найкращий! - хвалькувато проричав чоловік.

Його товариші з заздрістю прислухалися до розмови і несвідомо образилися. Кожен вважав, що теж гідний такої дівки. Лола знала, що коли людина до когось відчуває негативні емоції, то її зчитати найлегше. Вона ще трохи позваблювала караванвожатого на очах у його підлеглих, чим ще більше роздратувала чоловіків.

Інформація, мов ріка, що прорвала греблю, потекла до неї. Від калейдоскопу спогадів, емоцій, фраз в неї закрутилася голова. Дівчина застогнала, притулившись до начальника валки, але той розцінив все по-своєму.

- Ходімо, лялечко, перевіримо мого жеребця! Якщо тобі так кортить!

Чоловік різко піднявся і притиснув до себе Лолу, щоб не передумала, а іншим гаркнув:

- Без мене не розходитися! Ще не все вирішили! 

Лола покірно линула до свого кавалера, той не витримав і схопив її на руки. Перестрибуючи сходи, заскочив на другий поверх і, минаючи здивованих вартових, поніс звабливу здобич до своєї кімнати.

Відкрив ногою двері, влетів до тісного приміщення і кинув дівчину на вузьке ліжко.

- Зараз я тебе видеру, хтива сучко! - заводячись ще більше від власної лайки, чоловік нетерпляче тягнув ремінь на штанях.

- О, так! Зроби це зі мною! Дозволь, мій пане, тобі допомогти!

Кокетливо зазираючи в очі збоченцю, Лола потягнулася до його гульфика.

Начальника від цих слів звела солодка судома. Все відбувалося саме так, як він любив.

Через декілька хвилин дівчина вийшла з кімнати, прикриваючи за собою двері. А начальник валки ще довго брав участь в еротичних снах з розкутою подавальницею, підминаючи під себе то ковдру, то подушку.

Лола зайшла до себе. Змила макіяж і позбулася костюма подавальниці. Вона поквапливо одягнулася в свої звичні речі камеристки і пішла шукати Рамію. При виході з корчми дівчина зустріла Гора, який вже зібрався їхати.

- О, як добре, що я тебе зустріла, нічого не питай поки що, але я знаю тих, кого ми шукаємо.

Чоловік все зрозумів, підхопив дівчину і посадив попереду себе в сідло, пришпорив Щасливчика і поскакав зимовим трактом подалі від допитливих очей. Переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає, він зупинився, спішився сам і зняв Лолу з коня.

- Розповідай!

- Це начальники валки і охорони, а з ними шестеро чоловіків, які прикидаються охоронцями, а насправді на службі у Петера. Горе, вони давно в змові і готують масову різню в селі. Твоя поява з підлітками їх сильно розтривожила. 

Чоловік присвиснув від подиву і уважно поглянув на камеристку.

- Та чорнява подавальниця - це була ти?

- Так, - відповіла дівчина і сором'язливо опустила очі, хоча вона знала, що охоронець її не засуджує.

- А я не впізнав, лише коли той бевз тягнув тебе повз мене на другий поверх, засумнівався. Він тебе не скривдив?

- Ні, він зараз солодко спить від снодійного, а своїм поплічникам наказав чекати його за столиком, - зловтішно посміхнулася Лола.

- Та ти сама небезпека! - захоплено вигукнув Гор і спохватився, - Треба Рамію з Ларсем попередити, вони зараз у стайні. Поїхали, підкину! А потім повернуся сюди чатувати, раптом хтось захоче прошмигнути.

***

Нічний привіт моїм найкрашим читачам! Я сподіваюся, що вам сподобається цей розділ. Ми з музом старалися, 2:15 на годиннику, а сон як рукою зняло. )))))) Ох, ця Лола!))) Артистка-авантюристка!

Буду вдячна за ваші коментарі, вподобайки і підписку.

Дякую, що ви в мене є! Обіймашки!