Читати книгу - "Заспокійливе для химери , Козел Валерія"

- Тебе? – пхикнула Персія, - у Вієрте настільки погано з хорошими чаклунами?

- Не дивись на мене зверхньо, химеро!!! – голос Клер зірвався, - думаєш, я сиділа склавши ручки, як ти?! Я тренувалась!

- Та байдуже, - відмахнулась Персія, - міледі, дозвольте я…

- Ні, - похитала головою Айшес, - я сама.

Вона вийшла вперед. Очі Клер палали. Злість, що переповняла її всі ці роки, нарешті вирвалась назовні. Без попередження, вона вихопила свою рапіру і кинулась на сестру. Айшес просто підняла руку. З її пальців зірвався ледь помітний сизий димок. Молодша Вієрте завмерла, кінчик її рапіри пройшовся по щоці сестри і… все. Її тіло наче наповнилось свинцем. Руки опустилися, підкосилися ноги. Рапіра впала на кам’яну підлогу, Айшес переступила її і наблизилась до печаті.

- Така дурість… - промовила вона байдуже, - і батько серйозно довірив це тобі?

Клер майже не могла рухатись, у погляді її змішалися відчай і ненависть.

- Ти… не дивись на мене зверхньо! Не смій!

- Ніяк не второпаю, - похитала головою Айшес, - чим думав батько? Це відчай? Чи така потужна віра в те, що до кімнати ніхто не дійде?

- Батько вірить в мене! – прогарчала Клер.

- Ооо, та буде тобі, сестро, - Айша схилила голову на бік, - наш шановний батько вірить лише в себе. І ти це знаєш. Скажи чесно, ти збрехала чаклуну? І відвадила його звідси аби отримати батькове визнання? А якби тут була не я? Ти б могла загинути, Клер. Дуже нерозважливий вчинок.

Персія дивилась на свою пані і їй було важко зрозуміти, які емоції та зараз переживає. Погляд Айшес був холодним, різав наче лезо. Голос її звучав рівно, навіть трохи зверхньо.

-  Ненавиджу!!! – Клер з останніх сил колотила кулаками підлогу, - ненавиджу тебе! Ти навіть не справжня Вієрте! Ти не моя сестра! Ти фальшивка! Але тобі дісталось все! Родова магія! Захоплені погляди інших! Ненавиджу тебе!!! Ти вкрала все, що мало бути моїм!

- Ти отримала все, що хотіла, - Айшес присіла навколішки біля сестри, - у мій день народження, коли мені виповнилось шістнадцять. Все, що було в мене, отримала ти. Невже цього було замало, Клер?

- Я все життя підбираю за тобою! Все життя друга!

- І це все? – Айшес зітхнула, - я втратила спогади, втратила коханого, в мене вся спина вкрита шрамами. Думаєш, не достатньо, аби заспокоїти твій комплекс неповноцінності? Все своє життя я була  чужою. Будь-де. Вдома, в палаці, в Лімерії! Я лише в Елібрії, лише серед народу химер, відчула себе як вдома. А тобі все ще здається, що я не достатньо страждаю?! Ти заспокоїлась лише б тоді, коли мені продали якомусь старому вдівцю?! Так сестро?!

- Елібрія має згоріти до тла! – прогарчала Клер, - тоді тобі нікуди буде йти!!! Ось тоді я буду спокійна!!!

- Ти забуваєшся, сестро. Я – герцогиня химер! І якщо Елібрія горітиме, я горітиму разом із нею! Але… я не дам цьому полум’ю розійтись. Я більше не опускатиму голови, сестро.

- Міледі… - прошепотіла Персія.

Перед нею стояла наче не Айшес зовсім. Вона не кричала, але голос її звучав як чиста загроза. Вона була небезпечною, її магія вібрувала, наче виривалась назовні. Це була не та м’яка, налякана та спантеличена Айшес, яку вона побачила вперше. Це була владна аристократка. Велика герцогиня елібрійська.

- Персія, будь ласка, - Айшес кивнула на печать.

- Так, міледі.

Елетта підійшла до пентаграми і одним різким рухом увігнала кинджал у центр та провернула його, пропустивши великий потік мани крізь лезо. Бар’єр посипався.

***

- Не здавати позицій!!! Триматися до останнього!

- Химери нас тіснять! Зламана!

- Бар’єр не пропустить їх далі!

- Капітан! Капітан!!! Бар’єр пав! Химери на території!!!

- Цього не може бути! Тримати стрій! Тримати!.. Тримайте…

- Капітане… щось мені… я… втомився…

- Що тут відбувається?! Фейт!!! Що з твоїми бійцями!?

Граф Вієрте, стоячи на майданчику перед своїм маєтком, спостерігав за тим, як по черзі, його лицарі валяться з ніг. Їх косило наче мором. Підкошувались ноги, зброя із голосним металевим гулом падала на землю. Батальйон химер просто йшов прямо до графа, попереду крокував Лукас, розправивши свої величні крила. Граф оскалився, але раптом відчув слабкість в усьому тілі. Знайому слабкість…

Наблизившись до графа, весь батальйон, окрім Лукаса, опустились на одне коліно. Спантеличений граф обернувся. З центрального входу маєтку вийшла Айшес у супроводі химери, вкритої мерехтливою лускою. Від тіла його доньки відходив ледь помітний сизий туман, який розповзався по всій території маєтку.

- Айшес! – прогарчав Регулус, - ти!..

- Вам варто було зупинити цю безглузду бійку раніше, батьку, - промовила Айша, - довелось втрутитись.

- Дівчисько, ти не розумієш, що накоїла!..

- Зупинила кровопролиття, - сказала Айшес, наблизившись до свого чоловіка, - бар’єр знищено. Як і сказав Теріс, достатньо було просто випустити трохи більше мани і цього вистачило аби приспати весь маєток. А ти хвилювався…