Читати книгу - "Гвендолін, Олеся Лис"

Епілог

Дерево Кари сьогодні прекрасне, як ніколи. Вітер тріпає різнокольорові стрічки, немов маленька дитина, шепоче свої невідомі світу секрети, грає в хованки серед пишних гілок.

Мої дари вже глибоко під землею, і я немов на власні очі бачу, як прихильно приймає їх священна рослина. А сама переношуся думками до того дня, коли мене ослаблену і виснажену винесли з підвалів Кінлоха.

У цих спогадах і біль, і радість, і тривога, поступово змінюється полегшенням, яке засвітилося в очах рідних. Всього не описати словами. Ці емоції переконують краще будь-яких фраз - які б бридкі речі не говорив Гіллаган, моя сім'я завжди мене любила, і буде любити. Я їм рідна, хоч і не по крові, але серцем і душею.

А на наступний день ми з Інгваром поєдналися шлюбом. На березі безкрайнього Ерійського моря, під шум вітру і крики одвічно голодних чайок. Мою голову прикрашав вінок з вересу, а волосся Інгвара було стягнуте шкіряною стрічкою з вибитими на ній національними візерунками Смарагдового острова Ері, які пророкували молодій родині достаток і добробут.

Клятви вимовлені тоді, навіки з’єднали наші серця, а найдорожчим подарунком для мого новоспеченого чоловіка була звістка про те, що він скоро стане батьком.

І хоч там, на межі, в тиші і темряві, я на секунду, на мить, відчула ніжне тепло, яке немов сонячний промінчик доторкнулося до мене зсередини, але зрозуміла, що воно означає лише тільки на поверхні, коли ми покинули замкові каземати.

Йорун пророкує, що наш син стане неперевершеним ярлом і кращим правителем на всіх островах, адже його зачаття - до слова сказати, яке обійшлося не без допомоги чаклунки і її чарівного відвару - відбулося в особливу ніч, коли зірки зійшлися під великим знаменням. Хитра відьма спеціально змусила мене випити зілля, яке викликало в мені невгамовне бажання і дозволило Інгвару мене спокусити.

Наші діти повинні принести небувалу користь цьому світу - так говорить стара Йорун і хитро посміюється. Вона ще в перший день знала, що я, як ніхто інший, підходжу її обожнюваному ярлу в якості дружини і матері його дітей.

Обтрушую з долонь землю і спираюся рукою об жорсткий стовбур. Тепер я вже не настільки легка і спритна, як раніше.

- Допомогти? - звучить за спиною і сильні руки, підхопивши мене під пахви, легко ставлять на ноги.

Притискаюся спиною до чоловіка, з насолодою вдихаючи запах свіжої деревної стружки і моря. Інгвар разом з іншими чоловіками допомагає Свану будувати будинок, в який молода сім'я планує перебратися до кінця цього місяця. Зиму вони прожили на нашій мизі, а як тільки вікінг оговтався від поранення, тут же поєднався шлюбом з Санною і тепер вони з нетерпінням чекають, коли у них буде свій куточок. Не скажу, що ставлення Свана до мене сильно покращилося, він як і раніше кидає на мене колючі погляди, але тепер хоч мовчить. Втім, як і сестра Інгвара. Мені соромно зізнатися, але я дуже чекаю, коли вони покинуть наш будинок.

- Тобі не слід одній ходити так далеко – говорить суворо мій воїн, коли я повертаюся до нього обличчям і закидаю руки йому на шию. - Ти можеш впасти і пораниться, а ще застудитися, - він щільніше поправляє на мені підбитий хутром каптан.

- Як скажеш – хитро посміхаюся я, знаючи, що переговорити його і переконати буде абсолютно неможливо. І я, і Йорун, і Ута стільки разів намагалися йому довести, що вагітність це не хвороба, і я цілком можу з більшістю речей впоратися сама, але, мабуть, занадто великий у мого чоловіка страх знову нас втратити. Нехай. Мені не важко потерпіти його опіку.

- У нас сьогодні на вечерю запечена оленина, - переводжу розмову на іншу тему і відволікаю коханого від сумних думок. - Ута десь взяла новий рецепт і мені не терпиться спробувати незнайому страву.

- А мені не терпиться спробувати дещо інше, – хитро посміхається чоловік. - Впевнений, ця «страва» хоч і знайома, але набагато апетитніша, ніж будь-яка приготована Утою.

- Та невже? - піднімаю в «здивуванні» брови.

- Авжеж, повір мені! - хмикає чоловік, підхоплює мене на руки і несе до нашого маєтку.

А десь там, за спиною, західне північне сонце золотить холодні хвилі моря, обіцяючи відважним вікінгам новий сезон і нові походи в далекі і незвідані краї.

Від автора

Доброго ранку, любі читачі. Ось і прийшла до завершення моя перша книга на Букнеті. Я безмежно вдячна Вам за підтримку, за те, що Ви були зі мною, тиснули на зірочки, писали коментарі та свої враження. Я неймовірно щаслива!!! І ось-ось розпочну викладати свою наступну книгу. Отже підписуйтесь на мою сторіночку, щоб не пропустити новинки. А хто забув тицьнути зірочку, зараз саме час)))

Спасибі за все)))

З любов'ю, ваша Олеся)))

Пи.Си. А хто хоче прочитати про батьків Гвен, Айне і Кіана, запрошую в свою новинку "Кохана майстра смерті", її ви знайдете, також завітавши на мою сторінку (посилання в анотації))))

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

З цією книгою читають Любовне фентезі 215661 Непокірний трофей Олена Гуйда, Оксана Северная 785414 Фентезі 310081 Кохана майстра смерті Олеся Лис 272061 Фентезі 411281 Весільний вінець Олеся Лис 643528 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно