Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

Крістіан похитав головою, погляд його був відчуженим. "Ні... Я тільки-но прийшов... Але це явно сталося нещодавно..."

Андреас відчув, як у нього стискається все всередині. Він не міг дозволити собі втрачати контроль, не в такий момент. Зібравшись із силами, він повільно видихнув, намагаючись відновити ясність думок.

"Треба терміново знайти її ..." - твердо сказав він, подивившись на Крістіана, в очах якого теж почала виявлятися рішучість. "Ми не можемо втратити жодної хвилини."

Коли за кілька хвилин до них приєдналися Елін та Міа, обидва одразу відчули тяжкість та напругу в повітрі. Елін, звично спокійна та зібрана, цього разу не змогла стримати свого шоку. Вона зупинилася на порозі кабінету Катарини і, побачивши розгром, ахнула, притиснувши руку до губ.

"О, боже, ні!" - Прошепотіла вона, її голос тремтів від переживання. Вона повільно зробила крок вперед, ніби не вірячи в те, що бачила перед собою. Все виглядало так, ніби у кабінеті пройшов ураган. Елін не могла відразу усвідомити масштаб лиха, її розум намагався знайти пояснення тому, що тут сталося.

Міа, що стояла позаду, побачивши картину перед собою, не змогла стримати сліз. Її очі наповнились страхом та занепокоєнням. Вона затулила рота рукою, намагаючись не розплакатися. "Хто міг це зробити?" - пробурмотіла вона, її голос був слабким і тремтячим. Вона все ще не могла повірити, що сталося.

Андреас, що стояв у центрі кабінету, продовжував уважно вивчати все довкола, намагаючись знайти хоч якусь підказку. Почувши слова Міа, він повернувся до них, його обличчя було напружене, але рішуче.

"Хто це зробив, ми поки що не знаємо", - сказав він тихо, але твердо, його голос резонував у тиші кімнати. "Але одне ясно точно - це трапилося вчора пізно ввечері. Вона залишалася останньою в офісі. Я думаю, напали на неї, коли вона вже збиралася йти."

Елін повільно кивнула, намагаючись взяти себе до рук. Вона озирнулася довкола, намагаючись вловити хоч якісь деталі, які б допомогти зрозуміти, що сталося. Її погляд затримався на розкиданих по підлозі паперах, на кривавій плямі, на зігнутій ручці Катаріни.

Міа підійшла ближче, її руки все ще тремтіли. Вона нахилилася до підлоги, піднімаючи один із розкиданих документів, але її очі не могли зосередитися на словах, написаних на ньому. Все, що вона могла думати, - це про те, що її подруга зараз у небезпеці.

Елін, нарешті, підняла очі на Андреаса та Крістіана, її погляд став сталевим. "Треба діяти швидко", - сказала вона рішуче. "Ми маємо з'ясувати, хто це зробив і навіщо. Ми не можемо втратити її."

"Так," - погодився Андреас, його голос був сповнений рішучості. "Ми з'ясуємо, хто стоїть за цим, і знайдемо її, чого б це не вартувало."

Елін, незважаючи на внутрішнє потрясіння, швидко взяла себе до рук. Вона окинула поглядом кабінет Катарини, оцінюючи обстановку та намагаючись придушити емоції. Повернувшись до детективів, вона чітко та спокійно віддала розпорядження:

— Андреасе, Крістіане, — її голос пролунав рішуче, — ви повинні негайно перевірити всі можливі шляхи, якими могли вивести Катарину з будівлі. Шукайте будь-які зачіпки: сліди, відбитки будь-що.

Андреас і Крістіан, не гаючи часу, кивнули і поспішили до виходу, перевіряючи коридори, сходи та двері. Вони намагалися не пропустити жодної деталі, напружено вдивляючись у кожен куточок.

- Міа, - продовжила Елін, повертаючись до дівчини, яка все ще намагалася стримати сльози, - ти переглянь її папери. Можливо, вона знайшла щось важливе, через що її могли викрасти. Нам потрібно дізнатися, що саме сталося.

Міа глибоко зітхнула, намагаючись взяти себе в руки, і попрямувала до столу Катаріни. Вона почала методично переглядати документи, перебираючи кожну сторінку.

Тим часом Андреас та Крістіан вийшли з офісу та почали уважно оглядати сліди. Вони помітили кілька крапель крові, які ведуть до службового виходу. Серце Андреаса забилося швидше, коли він побачив щось, що змусило його зупинитися.

- Крістіан, подивися сюди! — покликав він, показавши сліди крові на підлозі.

Крістіан підбіг до нього, і вони побачили, що на стіні біля виходу був ледь помітний, але виразний кривавий напис. Це був напис, який Катріна встигла зробити до того, як його забрали: "Софі викрала К і номер машини".

— Чорт забирай... — видихнув Андреас, усвідомивши всю серйозність ситуації. — Ми маємо негайно повідомити Елін.

Вони поспішили повернутися в офіс, щоб передати Елін та Міа знайдені сліди та напис, який міг стати ключем до пошуку Катарини.

Елін, почувши від Андреаса та Крістіана, що Софі викрала Катаріну, була приголомшена. Вона завмерла на місці, намагаючись осмислити почуте. Але тільки-но думка осіла в її свідомості, вона швидко почала ходити по кабінету, нервово потираючи руки.

- Софі? Вона викрала Катаріну? — Елін ніяк не могла повірити у це. - Але навіщо? Який сенс "щура" викрадати її? Якби вона боялася викриття, могла б просто зникнути!

Крістіан кивнув, поділяючи її подив. Він дивився на Елін, намагаючись знайти відповідь, але й він не мав пояснення.

— Я теж не розумію, — промимрив він. - Це просто нелогічно.

Елін зупинилася біля вікна, напружено вдивляючись у раннє ранкове світло, наче сподіваючись, що відповідь спливе сама собою. Потім вона різко обернулася до Крістіана.

— Знайди цю машину, терміново, — її голос тремтів від внутрішньої напруги. — Можливо, це єдиний спосіб дізнатись, де вона зараз.

Крістіан, не гаючи часу, швидко вийшов із кабінету, щоб перевірити записи камер спостереження та знайти хоч якісь сліди автомобіля, на якому відвезли Катарину.

У цей момент до кабінету зайшла Міа, яка продовжувала копатися у паперах Катарини. У її руках було кілька папок, але за виразом обличчя було видно, що нічого корисного вона не знайшла.

- Я не знайшла в її документах нічого підозрілого, - сказала Міа, розчаровано похитавши головою. — Усі звичайні справи, жодних нотаток чи згадок, які б могли призвести до такої ситуації. Жодних слідів, що вона могла натрапити на щось небезпечне.