Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Глава 72

Виходить, стрілець був теж зі світу тіней, чи тільки зброя звідти? Швидше за все і стрілок теж, я хоч і не знаюся на всьому цьому, але те, що тіло пронизали наскрізь, говорить про незвичайну силу стрільця або про магічний лук, або про зовсім невелику відстань до мішені. Озирнулася! Вбивця вже пішов чи ще тут? Мама дорога! Від жаху стало спочатку жарко, а потім обдало холодом.

Що ж робити далі? Бігти за допомогою? І що скажу? Мені ж не можна видавати магію! Якщо привести людей, все тут же буде розкрито. Тоді мені теж прийде каюк. Та й так, якщо нічого не придумаю, принц зараз прокинеться і я пропала.

Лікар може допомогти! Ця думка просто окрилила, я схопилася і ламанулась у зал, немов юна лань до водопою.

Добігши до дверей зупинилася і подивилася на свою, лише кілька хвилин тому, гарну сукню. Вона була в бурих плямах, руки теж у крові. У такому вигляді мене, чого доброго, приймуть за вбивцю.

Ні, не можна в зал вламуватися, тільки могилу собі вирою.

Довелося чекати і виловлювати слуг, благо вони снували кожну хвилину. Схопивши одного не особливо спритного за рукав, з нещасним виглядом попросила:

- Поклич лікаря, тільки тихо, щоб ніхто не знав.

Чоловік оглянув мене з ніг до голови, зрозумівши серйозність ситуації, згідно кивнув і попрямував до зали. Мені залишилося тільки чекати і сподіватися, що він швидко знайде цілителя.

Найогидніше заняття для моєї діяльної натури. У такі моменти здається, час зупинився і ледве повзе.

Нарешті, слуга з'явився разом із татком, тільки той був настільки п'яний, що ледве тримався на ногах.Я схопила лікаря під руку і відпустила слугу, запевнивши, що далі я сама впораюся.

Цілитель глянув на мене каламутним поглядом і запитав невиразно, навіщо це його відірвали від приємного проведення часу.

Довелося мало не силою тягнути його до принца. Правда, пручатися він особливо не міг, але ноги заплутував так, що кілька разів я мало не впала разом з ним.

Весь цей час поки водила лікаря прямою доріжкою зигзагами, благала тільки про одне, щоб Дракон не прийшов до тями раніше.

Коли, нарешті, дісталися, татко взагалі розм'якнув, став очі закривати і, здається, зібрався прилягти поруч із принцом. Схопила його за грудки і струснула гарненько. Я хоч і тендітна жінка, але на нервах можу і не такого прибити.

Струс спрацював, лікар подивився на мене більш осмислено.

- Протверезіть же! - смикнула його ще раз.

Зібралася вже ляпас заїхати, як він раптом випростався, провів перед очима рукою і зовсім іншим свіжим поглядом оцінив обстановку.

- Що трапилося? - спитав зовсім тверезо, присівши поруч із принцом.

- Його поранили стрілою, - промовила швидко. - Я зцілила рану, часу, покликати вас не було. Якщо він прийде до тями, я опинюся в небезпечній ситуації.

Все це протараторила скоромовкою. Цілитель виявився кмітливим, як і належить за фахом.

Доторкнувся долонею до чола принца і до місця, де була рана. Заплющив очі і затих.

Через пару секунд, піднявся і заспокійливо поплескав мене по руці.

- Рану ви залікували правильно, напевно добре знаєте як настроєне людське тіло?

Я кивнула. Ще б не знати, серед ночі підніми – розповім без запинки і навіть намалюю.

- Принц проспить ще кілька годин, я про це подбав, - додав він, схвально на мене дивлячись.

Гарний все-таки лікар мужик, зараз перейнялася до нього особливим теплом. Ні про що не спитав, миттєво все зрозумів і зробив те, що треба. Ось це професіонал, я вважаю. Не тільки в цілительстві, а й у психології.

- Давайте віднесемо його до лікарні? - запропонувала я, як оптимальний варіант.

Але цілитель похитав головою негативно.

- Не можна в лікарню, інакше про подію стане відомо всьому палацу, а я так вважаю, вам не хотілося б розголосу?

- Не хотілося, - видала шанобливо, розуміючи, що тато має рацію.

Краще, щоб про замах ніхто поки що не знав. Дракон прокинеться і нехай сам розбирається.

- У моєму будинку буде безпечніше, - сказав лікар, окидаючи поглядом принца. – Тільки, боюсь, нам з вами не впоратися. Покличте свою служницю, і нехай захопить велике покривало.

Я вже повернулася бігти, як він мене зупинив.

- Стривайте, вам у такому вигляді не можна ходити палацом, краще я сам. Чекайте тут!

Без подальших пояснень лікар швидко пішов стежкою в потрібний бік, а я залишилася поряд з Його Високістю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно