Читати книгу - "Останній дон"

Йєльського університету, чиказький кардинал, голова Національного комітету з громадянських прав, дратливі цабе з республіканської партії. Поценька обертала їх усіх на дітей. Єдиними винятками були хіба що педерасти та наркомани, але ця братія в азартні ігри здебільшого не грала.

Ґроневельт постеріг, що гравці-чоловіки викликали повій перед тим, як бралися до гри. Натомість жінки воліли мати секс після гри. Оскільки готель мав догоджати сексуальним уподобанням кожного, а чоловіків-повій не було, як не брати до уваги сутенерів, готель використовував для жінок барменів, круп'є і молодших розпорядників гральної зали, саме вони й розповіли про жіночі смаки. Тож Ґроневельт виснував, що чоловіки потребують сексу, аби підготуватися до боротьби, набратися певності. А жінкам секс потрібен, щоб пом'якшити біль від програшу або винагородити себе за перемогу.

І справді, Великий Тім викликав повію за годину до початку свого вечора, а рано-вранці подався в ліжко зі своїми двома офіціантками, програвши чималеньку суму. Дівчата попервах не хотіли, бо ж вони були добропорядні. Великий Тім розв'язав цю проблему по-своєму. Він набрав чорних фішок на десять тисяч доларів і сказав, що віддасть їх їм, якщо вони проведуть з ним ніч, непевно, як завжди, обіцяючи дати більше, коли ніч буде справді розкішна. Тімові сподобалось, як дівчата зосереджено розглядали фішки перед тим, як погодитись. Але все скінчилось кумедією, дівчата так напоїли Тіма, що він, напханий їжею і питвом, заснув ще до того, як мав їх пестити. Він спав поміж ними, його величезна туша спихала їх на край, дівчата чіплялися за нього, поки зрештою попадали на підлогу й теж заснули.

Пізно вночі Кроссові подзвонила Клавдія:

— Атена зникла, — промовила вона. — На студії аж нетямляться, і я теж непокоюсь. Правда, відколи я знаю Атену, вона завжди зникала принаймні раз на місяць, пропадаючи на цілий уїкенд. Але цього разу подумала, що краще сповістити тобі. Треба спробувати щось удіяти, перше ніж вона втече назавжди.

— Гаразд, — подякував Кросс. Він не розказував Клавдії, що за Бозом Сканнетом тепер стежать його власні люди, проте цей дзвінок зосередив його увагу на Атені. Ох, те чарівне обличчя, де, здається, відбите кожне її почуття, стрункі, довгі, еластичні ноги. І який розум у очах: там немов звучить якийсь невидимий інструмент її єства.

Кросс узяв трубку й подзвонив дівчині з вар'єте на ймення Тіфані, що з нею він часом зустрічався. Тіфані була старша над дівчатами, які виступали у великому кабаре готелю «Ксанаду». За це вона мала додаткову платню й певні пільги, бо підгримувала дисципліну й запобігала звичайним сваркам і навіть бійкам. Дарма що вродлива і статурна, вона провалилась на фільмових пробах, і то лише через те, що була надто велика для плівки. На сцені її краса припинала всі погляди, на плівці дівчина видавалась велеткою.

Зайшовши, Тіфані здивувалася швидкості, з якою Кросс узявся до кохання. Він просто схопив її, здер з неї одяг, а потім немов пожирав її тіло цілунками. Притьмом увійшов у неї і невдовзі досяг оргазму. Все це так відрізнялося від його звичайного стилю, що Тіфані мало не скорботно проказала:

— Цього разу це, напевне, справжнє кохання.

— Звісно, воно, — відказав Кросс і знову став примощуватись до неї.

— Та я тут ні до чого, не прикидайся. Хто та щаслива дівчина?

Кросс дратувався, що так легко розкрито його таємниці, а проте не міг зректися чуттєвого шалу, породженого тим досконалим тілом. Він не міг насититись тугими грудьми, шовковистим язиком, оксамитним горбиком між стегнами; кожна часточка дівочої плоті обдавала жаром його єство. Коли нарешті, через кілька годин, гарячкова пристрасть минула, Кросс і далі не міг спекатись думок про Атену.

Тіфані подзвонила й замовила їжу для них обох. «Мені шкода тієї бідолашної дівчини, коли ти нарешті допадешся до неї», — промовила вона.

Коли Тіфані пішла, Кросс почувся вільним. Воно ніби й слабкість — так багато кохатись, проте задоволене пожадання додало йому впевненості. О третій годині ранку він востаннє обійшов казино. В кав'ярні Кросс побачив Данте з трьома милими і жвавими жіночками. Хоч одна з них була Лоретта Ленг, співачка, що їй Кросс допоміг розірвати контракт, він не впізнав її. Данте махнув йому рукою, запрошуючи до гурту, проте Кросс, похитавши головою, відмовився. У своїх апартаментах на даху він, перед тим як лягати, ковтнув аж дві снодійні пігулки, але Атена не йшла йому з голови.

Три жіночки за столом Данте були відомими голлівудськими дамами, дружинами касових зірок, що й самі мали свій статус зірочок. Вони ходили як гості на вечір Великого Тіма, хоч не мали запрошень, а пробралися завдяки власним чарам. Найстаршу звали Джулія Делері, вона була дружиною однієї з найславетніших касових зірок кіноекрана. Вона мала двійко дітей, і цю родину часто зображували в часописах як взірцеве подружжя, як шлюб, де немає проблем, де партнери не чують душі одне в одному.

Друга звалася Джоан Ворд. Вона й досі була дуже приваблива, хоч мала вже близько п'ятдесяти років. Тепер Джоан грала другі провідні ролі, здебільшого роль інтелігентної жінки, безпорадної матері приреченої дитини, або роль покинутої жінки, чия трагедія закінчується другим щасливим шлюбом. Або ж сміливої войовниці, що обстоює феміністичні погляди. Вона вийшла заміж за директора студії, що не скаржачись оплачував її кредитні картки, байдуже, з якими великими цифрами, і вимагав від неї тільки одного: бути господинею на численних ділових і товариських вечірках, які він улаштовував. Дітей вони не мали.

Третьою зіркою була Лоретта, що на той час стала провідною комедійною актрисою, яку запрошували зніматись в усіх безглуздих комедіях. Вона теж щасливо вийшла заміж за касову зірку пустоголових пригодницьких фільмів, що мало не цілий рік проводив на знімальних майданчиках за кордоном.

Ці жіночки затоваришували, бо їм часто доводилося зніматись в одній картині, вони разом купували манаття на Родео-Драйв і ходили на ленч до готелю «Поло лаундж» у Беверлі-Гіллз, де обмінювались заувагами про своїх чоловіків і свої кредитні картки. Щодо карток, то нарікань не мала жодна. Вони немов орудували лопатою в золотій копальні, а чоловіки ніколи не перевіряли їхніх рахунків.

Джулія лише скаржилася, що її чоловік дуже мало часу присвячує дітям. Джоан, чий чоловік мав славу відкривача нових зірок, нарікала на свою бездітність. Лоретта бурчала, що її чоловікові годилося б узятись за поважніші ролі. Та якогось дня Лоретта із властивою їй жвавістю проказала:

— Та годі нам лицемірити. Ми всі дуже щасливі і вигідно повиходили заміж