Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

Середа був моїм позаплановим вихідним днем, за який я встигла виспатись досхочу, навіть незважаючи на кошмари. 

Але в четвер всіх викладачів зібрали в ректораті для обʼявленої новини. Джина розмовляла з Робертом, ніби більше часу в них поговорити немає. Артур, тут навіть говорити не потрібно стояв нахмурений, а ось Майкл був доволі розслаблений та відкинувшись вже на своє улюблене крісло справа від дверей сидів з незворушним поглядом. І знову не звертав ніякої уваги на мене, як і я на нього. 

Двері широко відчинились темношкірим чоловіком одягненим у жовту рясу. На обличчі було жовте тату, яке здається зрослось з його шкірою. Але найбільше мене вразили його жовті очі , які вивчаюче блиснули на мене. Чоловік демон. Я впевнена на всі сто відсотків. Від нього віяло магією Хаосу, яку він навіть не стримував. 

- Занкус Аім, - розтягнувся в посмішці ректор дивлячись на двері кабінету в які увійшов цікавий чоловік. - Радий вас знову бачити. 

Радий? Знову? Я одна бачу, що він демон? Чи він їх зачарував? 

- Готові померти? - його білосніжні зуби осяяли всіх навколо, а очі знову блиснули, що заставило мене зглитнути грудку в горлі. - Те, що я знайшов, - він дістав з кишені золотисту скриньку. Доволі знайома для мене річ, я памʼятаю ми вивчали її в академії відьомства.

Всі поглянули на нього незрозумілим поглядом. 

- Заради Хаосу, де ж Хелена, яка мене розуміє, - протягнув він, згадуючи історичку та різко повернувся до мене. - Хоча б ти відьмо скажи, що знаєш це.

Він звернувся до мене ніби знав мене. Хоча напевно розпитався вже, раз його всі тут знають та не дивуються, що демон в ректораті. 

- Скринька Хаосу? - покоперсалась у своїй памʼяті та зачаровано підійшла до скриньки, навіть наплювавши, що переді мною демон. Занадто вона зоворожуаала. 

- Тихо тихо, - забрав за спину скриньку та посміхнувся до мене. Я навіть не помітила, як опинилась за крок від демона. - Ми ж в ректораті, давай пізніше, - кокетливо підмигнув він. 

Я ступила крок назад зніяковіло оглядаючи викладачів та ректора.

- Аім, перечитайте правила академії, - ректор зціпив зуби. 

- Пізніше, - махнув він рукою, повністю ігноруючи присутні погляди, почав пояснювати що це. - Скринька Хаосу, це те, що називають хвилею всесвітніх бід. Її можуть відкрити тільки творіння Хаосу, тому відьмочка, доречі імʼя так і незнаю. 

- Кара, - відповіла, дивлячись на його лякливо жовті очі. Хтось пояснить що тут демон робить? 

- Тому Кара так маніакально зреагувала, - він взяв скриньку та роздивлявся її. 

- І навіщо ти сюди це притягнув? - голос Майкла, заставив мене забрати очі від скриньки. 

- Щоб ви побачили, що справжні викладачі, навіть у відпустці працюють, - задоволено він підняв голову та заховав скриньку у кишеню. 

Скринька Хаосу не просто так притягує відьом. Цю скриньку творець тисячу років тому вигадав для знищення відьом, досі я звісно думала, що це міф. Але скринька не виправдала своїх очікувань. Хаос уклав угоду зі Смертю, що відкривши скриньку, всі відьми згинуть. Але Смерть перехитрила його, вона зробила так, що скринька випустить усі біди світу, які творці зазвичай запобігають. Для чого вона це зробила, я не знала, але відтоді Хаос надійно заховав скриньку від очей створінь, дотепер…

- Краще заховай її подалі, Занкус, - похитав головою Майкл. Я була впевнена, що бойовий маг прекрасно знав що це. 

- Викладач Аім, - поправив його демон. Від чого я голосно знову зглитнула. Що за демонотня твориться в цій академії? 

- Кхм кхм, - ректор закашлявся та підвівся. - Викладачко Бенет, хочу познайомити вас з викладачем Аім, який спеціалізується на арктефакториці. Викладачу Аім, це викладачка Бенет..

Цікавий поворот подій, на який я зовсім не чекала. 

- Відьмочка, - закінчив за нього демон та знову поглянув до мене. - Ви викладачок відьомства з кастингів хто красивіший набираєте? Одна краще іншої. 

Ох, мені ці улесливі компліменти демонів. 

- Викладачу Аім, попрошу стримати захоплення, - ректор важко видихнув. - Службові романи заборонені. 

- Через нього, мають страждати всі? - демон звів брови та тицьнув пальцем на Артура. - Це він відьмочку захомутав, а нам розгрібати. 

Мої очі поповзли на лоба. Артур одружений з відьмою? Ось це цікаво. Дійсно цікаво, як так вийшло? І хто ця нещасна дружина похмурого темного? 

Артур на мій подив не образився, лиш задоволено посміхнувся. Це ж треба він вміє це робити.

- Йдіть на заняття! - виставив руку уперед та вказав нам на двері ректор.

Стільки новин за один ранок. Мій мозок почав вибухати, а зараз ще практика у першого курсу.

- Викладачко Бенет, що ви робите у неділю? - коли ми вийшли з кабінету запитав Занкус. 

Джина з Робертом йшли попереду та добре почули нас. Я впевнена, що викладачка вже гарно нагострила вушка. 

- Ваша цікавість мною занадто мене бентежить, тому подальший флірт, викладачу Аім попрошу залишити при собі, - знаю я демонське поріддя. Такого мені точно не треба.