Читати книгу - "Сім'я у борг, Олександра Багірова"

Розділ 65

- Я все правильно почув? - присувається ближче до мене.

Руки тремтять, на скронях краплі поту, важко дихає, не шиї пульсують вени.

- Розумію… це звучить дивно, враховуючи, що ми з тобою ніколи не… до тієї ночі в готелі, – червонію. Та ніч назавжди залишиться у моїх спогадах, як одна з найщасливіших подій у житті. – І я не можу знати напевно… Але якщо зважати на всі приготування, слова лікаря, Уляну… то думаю, так, ти її батько.

- Лікаря? - він перепитує, але сенс слів все ще не до кінця доходить до його свідомості. – А ти мати? Що ця погань накоїла?

- Так, вона моя донечка, - розпливаюся у щасливій усмішці. – Ганночка допомогла мені вижити, вистояти. Моя крихітка дала мені сили.

А ще я знаю, що кращого батька за Стаса не знайти на всьому світі. Тому я й казала, навіть якщо ти в чорній безвиході і немає порятунку, доля дарує подарунок, який змінює все. І навіть моторошний підвал уже не здається пеклом.

- Розказуй по порядку. Пробач я поки що в ауті. Заєць – моя дочка, - і в цей момент у нього усмішка до вух. І ось за цю мить можна багато віддати. Жаль, у мене немає камери, щоб зафіксувати назавжди цей дивовижній момент. Я переглядала б ці кадри щодня. Коли все закінчиться… і мені треба буде піти.

- Сподіваюся, що твоя, - серце стискається. Ні, я відчуваю, що вона Стаса. – Принаймні Уляна доклала достатньо зусиль, щоб я завагітніла. Через тиждень вона притягла до підвалу лікаря. Опущу принизливий момент огляду, - здригаюся. Одна згадка і мене починає бити озноб. – Лікар здивувався, що я невинна. Він з Уляною та Ванею довго над цим сміялися. Говорили про непорочне зачаття круглої ідіотки. Савелій, як його там по-батькові не знаю, вона до нього так зверталася, виявився безпринципним, грубим, відразливим чоловіком. Він сказав, що на перший погляд я придатна. Вони говорили про мене, як про шматок м'яса. Уляна зраділа, поцілувала його в обидві щоки та запитала, що для цього треба і як це зробити в умовах підвалу, везти мене в лікарню не можна. Ще Уляна навідріз відмовилася давати свій матеріал.

«- Савелій, ти обколеш мене гормонами! Я стану товстою! Ні! Навіть якщо ЄКО, то без мене!

- Але тоді ця дитина не буде твоєю, - він знизав плечима.

- Мені байдуже. Треба щоб він був сином Стаса. А мене ніхто не перевірятиме.

- Ризикуєш, - вставив свої п'ять копійок Ваня.

- Я готова ризикнути, аби моє тіло не чіпали.

- Тоді можу спершу запропонувати інсемінацію. Не впевнений у результаті, натомість клопоту менше. Спробувати можна, якщо не вийде, думатимемо, що робити далі».

– На цьому варіанті вони й зупинилися. Я спочатку чинила опір, боролося як могла, раз напала на Ваню і подряпала йому обличчя. Тоді мене прив'язали до ліжка, і я зрозуміла, що зробила собі гірше. Так я втратила здатність рухатися. Крім лікаря, до мене заходила і медсестра. Жінка похилого віку, яка за весь час не сказала мені жодного слова. Мене готували до жахливої  процедури. У той період я не розуміла що відбувається, і як це все пережити. Одна суцільна безпросвітна чорнота та безвихідь. Я божеволіла. І щоб зовсім не втратити зв'язок із реальністю… думала про тебе. Ти був тим якорем, що не давав мені втопитися в океані горя. Коли мій організм на думку лікаря дозрів, вони це зробили… провели свою процедуру. Сам процес я  майже не пам'ятаю. І гадки не маю, як Уляні вдалося дістати твій біоматеріал.

- Дуже просто. Вона сказала, що перед тим, як зачати дитину, нам треба перевіритися. Я сам його здав... у клініці, в яку вона мене привела...

- Лікар сумнівався в позитивному результаті. А все вийшло... я завагітніла, - очі печуть від сліз. - Навіть незважаючи на моє кошмарне становище, усвідомлення неминучої загибелі, в мені зростало життя, і я була щаслива. Ганночка змінила мене відразу, дала відчути, що навіть якщо піду з цього світу, то я подарую життя. І я весь час молила небеса, щоб уберегли мою дитину, щоб спасли її від Уляни. Але тут їхні плани похитнулися. Виявилося, що Уляна вагітна. Вона б напевно позбулася дитини, але вона знепритомніла, ти викликав лікаря. Так усе розкрилося. Вона не підозрювала про свою вагітність, коли проводила всі ці маніпуляції зі мною. Вона збиралася тобі повідомити, але все провернути через Савелія. А тут ти сам відвіз її до клініки та уважно стежив за станом здоров’я. Прибігла до Вані, потім до мене. Уляна так і не змінила своєї звички виливати мені душу, далі, вона ще не раз виливатиме на мене потоки отрути. Як вона говорила, я надійна як граніт, бо скоро опинюся в могилі, а мертві секрети не видають. Вона плакала, на плечі у Вані, билася в істериці і питала, за що їй така кара. Ти за нею так дивишся, дбаєш, що зробити аборт і імітувати вагітність не вийде, вона прорахувалася. Недооцінила, наскільки ти на неї запав. І пологи ти захочеш контролювати, підміну не зробити. Так на світ спочатку з'явилася Ганночка. У мене були передчасні пологи. А потім Дюшка. А оскільки Уляна навідріз відмовилася годувати дитину, то я зціджувалась для твого сина, тай для Ганночки вистарчало. На диво, навіть у нелюдських умовах я мала багато молока…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно