Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

/1/ Наступного дня Севф спалив дощенту села, не залишивши цілим жодного будинку, з метою нагнати страху на інших жителів країни і показати їм, яка доля чекає на них, якщо вони не скоряться йому, і пішов далі. /2/ Він послав Геракліда продати здобич у Перінфі, щоб було чим видати платню солдатам, а сам разом з еллінами розташувався табором на рівнині фінів. А фіни покинули свої домівки і втекли у гори. /3/ Тим часом випало багато снігу і настав такий холод, що вода, яку носили на обід, замерзала, так само і вино у глиняних посудинах, і в багатьох еллінів повідморожувалися носи й вуха. /4/ Тоді з’ясувалося, чому фракійці носять на головах і вухах лисячі шкури[273], а також хітони, які прикривають не тільки груди, але й стегна, а при верховій їзді — плащі, що сягають п’ят, а не хламиди[274]. /5/ Тим часом Севф послав декого з полонених у гори з наказом передати втікачам, що коли вони не повернуться до своїх осель і не підкоряться йому, то він спалить їхні села, а також хліб, і вони загинуть з голоду. Тоді з гір стали спускатися жінки, діти і старики; а молоді люди залишилися у селах біля підніжжя гори. /6/ Дізнавшись про це, Севф звелів Ксенофонтові взяти із собою наймолодших гоплітів і йти за ним. Вирушивши вночі, вони на світанку прийшли в села. Більшість фінів утекла, тому що гори знаходилися поблизу, але всіх схоплених Севф звелів, не даючи їм пощади, вбити дротиками.

/7/ Якийсь Епісфен з Олінфу побачив озброєного щитом юнака, майже хлопчика, якому загрожувала смерть, прибіг до Ксенофонта і став благати його, щоб той допоміг урятувати хлопчика. /8/ Ксенофонт пішов до Севфа, попросив не вбивати хлопчика. /9/ Севф запитав Епісфена: «Ти що, Епісфене, згоден померти замість нього?». Той підставив свою шию і сказав: «Рубай, якщо хлопчик згоден і буде мені вдячний». /10/ Севф запитав хлопчика, чи не вбити цього хлопчика замість нього? Хлопчик відмовлявся від цього і благав залишити обох живими. В цю ж мить Епісфен обійняв хлопчика і сказав: «Я покладу голову за нього у герці з тобою, Севфе, а хлопчика не дозволю вбивати». /11/ Севф розсміявся і дав свою згоду. Він вирішив розташуватися тут же, щоб ті, хто повтікав у гори, не могли набрати харчів з цих сіл. Сам він спустився на рівнину і став там табором, а Ксенофонт з добірними воїнами зупинився у селі біля підніжжя гори, решта еллінів розбили табір поблизу, посеред так званих гірських фракійців.

/12/ Відтак минуло кілька днів, і фракійці стали спускатися з гір до Севфа і вести переговори про союз і заручників. А Ксенофонт, прийшовши до Севфа, заявив, що його загін перебуває у невигідних умовах і вороги знаходяться поблизу. «Краще було б, — сказав він, — розташуватися просто неба в укріплених місцях, аніж у будинках, де еллінам буде непереливки». Але Севф підбадьорював його і вказав на наявних у нього заручників. /13/ Водночас дехто з фракійців, спустившись з гір, просив самого Ксенофонта сприяти в укладенні миру. Він погодився, вмовляючи їх не втрачати надії і запевняв, що вони не зазнають нічого лихого, якщо визнають владу Севфа. Насправді ж фракійці вели ці переговори з метою вивідування.

/14/ Усе це сталося вдень, а з настанням ночі фіни спустилися з гір і вчинили напад. Провідниками у них були господарі домів, бо інакше складно було в темряві знайти у селах житла і, крім того, через дрібну худобу будинки були оточені зусібіч високими частоколами. /15/ Підійшовши до дверей дому, одні метали дротики, інші били палицями, якими, за їхніми словами, вони користувалися для відбивання наконечників списів, а треті підпалювали житла і кликали Ксенофонта на ім’я, веліли йому вийти з дому і прийняти смерть, а то інакше погрожували спалити його тут же, на місці. /16/ Вже крізь покрівлю з’явився вогонь і солдати Ксенофонта стояли навколо нього в панцирах і шоломах, із щитами і мечами, коли Сілан із Макісти, юнак років 18, подав трубний сигнал. І в ту ж мить солдати з оголеними мечами вискочили з інших жител. /17/ Фракійці повтікали, перекинувши, згідно із своїм звичаєм, щити за спину. Деякі з них були захоплені у той час, коли вони перелізали через частокіл, бо ж, зачепившись щитами за кілки, вони зависали; інші згоріли, застрявши поміж покинутими там палицями, треті загинули, бо не знайшли виходу, решту ж елліни вигнали з села. /18/ Деякі з фінів, повернувшись, у темряві метали дротики в еллінів, які пробігали повз палаючі житла, метали з темряви в освітлений простір і поранили Ієроніма з Евбеї — лохага і Феогена з Локр — лохага. Щоправда, вбитих не було, проте у декого згоріла одежа та спорядження. /19/ Севф прибув на допомогу із сімома найпрудкішими вершниками і фракійським сурмачем. Як тільки до Севфа дійшли чутки про ці події, він звелів сурмити увесь час, поки поспішав на допомогу, що збільшувало страх у супротивників. Приїхавши до еллінів, він привітав їх і сказав, що вже, було, потерпав за еллінів, думаючи, що знайде там багатьох вбитих.

/20/ Після цього Ксенофонт попросив Севфа передати йому заручників і або відправитися разом з ним у похід на гору, або дозволити йому піти туди одному. /21/ Отже, наступного дня Севф передав еллінам заручників — вже немолодих, але, як казали, найвпливовіших людей з-поміж гірських жителів, а сам пішов у похід із своїми