Читати книгу - "Граф Дракула"

Щоденник лікаря Сьюарда

1 жовтня.

Ренфілд знову мене непокоїть; його настрої так швидко змінюються, що важко зрозуміти його стан; не знаю навіть, у чому тут причина — це починає мене дуже інтригувати. Коли я зайшов до нього сьогодні вранці, після того як він вигнав Ван Хелзінка, у нього був такий вигляд, наче він керує долями світу; і він дійсно керує долею, але дуже своєрідно. Його абсолютно ніщо на світі не цікавить; він ніби в тумані і зверхньо дивиться на слабкості та бажання всіх смертних. Я вирішив скористатися з нагоди і про дещо довідатися у нього.

З дуже довгої бесіди, причому він весь час говорив на диво розсудливо й осмислено, я дійшов висновку, що Ренфілд твердо вірить у своє призначення для якоїсь вищої мети. Він переконаний, що досягне її не шляхом використання людських душ, а винятково чужих життів… Деякі з подробиці бесіди і погляди на зиск, який він може мати з чужого життя, настільки близькі до переказаного нам Ван Хелзінком про вампірів, що в мене несподівано промайнула думка про вплив на Ренфілда графа. Невже так? Як це раніше не спало мені на думку?

Пізніше.

Після обходу я пішов до Ван Хелзінка і розповів йому про свої підозри. Він дуже серйозно поставився до моїх слів і, подумавши трохи, попросив узяти його з собою до Ренфілда. Коли ми зайшли, то були вражені, побачивши, що він знову розсипав свій цукор. Сонні осінні мухи дзижчали, влітаючи до кімнати. Ми прагнули навести його на попередню розмову, але він не звертав на нас ніякої уваги. Він наспівував, ніби нас зовсім не було в кімнаті, потім дістав шматок паперу і склав його у вигляді записника. Ми так і пішли ні з чим.

Мабуть, це дійсно винятковий випадок; треба буде сьогодні ретельно простежити за ним.

Лист від Мітчел і Кенді до лорда Годалмінга

7 жовтня.

Вельмишановний пане!

Ми щасливі будь-коли піти назустріч Вашим бажанням. Із цього листа Ваша ясновельможність дізнається, за його бажанням, переданим нам містером Харкером, подробиці про купівлю і продаж будинку № 347 на Пікаділлі. Продавцями були повірені містера Арчібальда Вінтер-Сьюффілда. Покупець — відомий іноземець, граф де Віл, який провів купівлю особисто, сплативши всю суму готівкою. Ось усе, що нам відомо.

Залишаємося покірними слугами Вашої ясновельможності,

Мітчел і Кенді.

Щоденник лікаря Сьюарда

2 жовтня.

Учора вночі я поставив служника в коридорі і звелів стежити за кожним звуком з кімнати Ренфілда; я наказав йому негайно послати по мене, якщо відбудеться що-небудь дивне. Після того як місіс Харкер пішла спати, ми довго ще обговорювали наші дії та відкриття, зроблені протягом дня. Один лише Харкер дізнався щось нове, і ми сподіваємося, це виявиться важливим.

Перед сном я ще раз підійшов до кімнати свого пацієнта і подивився у вічко дверей. Він міцно спав; груди спокійно і рівно здіймалися і опускалися. Сьогодні вранці черговий доповів, що невдовзі після півночі сон Ренфілда став тривожним і пацієнт весь час молився. Більше черговий нічого не чув. Його відповідь здалася мені чомусь підозрілою, і я відверто запитав, чи не заснув він під час чергування. Спочатку він заперечував, але потім зізнався, що задрімав.

Сьогодні Харкер пішов, щоб продовжити свої розслідування, а Артур і Квінсі шукають коней. Годалмінг говорить, що коні завжди повинні бути напоготові, оскільки, коли ми одержимо потрібні відомості, шукати їх буде пізно. Нам потрібно стерилізувати всю привезену графом землю між сходом і заходом сонця; таким чином ми зможемо напасти на графа з найслабшого його боку і будемо менше ризикувати життям. Ван Хелзінк пішов до Британського музею подивитися деякі примірники книг із стародавньої медицини.

Стародавні лікарі звертали увагу на такі речі, яких не визнають їхні послідовники, і професор шукає засобу проти відьом і чортівні.

Часом мені здається, що ми всі збожеволіли і що нас вилікує тільки гамівна сорочка.

Пізніше.

Ми знову зібралися: здається, ми вийшли на слід і завтрашня робота, можливо, буде початком кінця. Хотілося б знати, чи має спокій Ренфілда щось спільне з цим. Його настрій так видимо відповідав діям графа, що знищення чудовиська може виявитися для нього благом. Якби скласти хоча б щонайменше уявлення про те, що відбувається у нього в мозку, ми б мали важливі дані. Тепер він, мабуть, на якийсь час заспокоївся…

Чи так? Це завивання, здається, пролунало з його кімнати…

До мене залетів сторож і сказав, що з Ренфілдом щось сталося. Він почув, як Ренфілд завив і, зайшовши до кімнати, застав його лежачим на підлозі обличчям униз, у калюжі крові. Йду до нього.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

Щоденник лікаря Сьюарда

3 жовтня.

Дозвольте точно висловити, наскільки я пам'ятаю, все, що сталося від часу мого останнього запису. Я надаю величезне значення тому, щоб саме ці повідомлення були записані з незвичайною, відвертою буквальністю.

Коли я зайшов до кімнати Ренфілда, він лежав на підлозі на лівому боці в яскравій калюжі крові. Підійшовши ближче, щоб підняти пацієнта, я відразу помітив, що він дістав тяжкі ушкодження. Поглянувши на його голову, я побачив, що обличчя було таким розбитим, немов Ренфілда товкли обличчям об підлогу; дійсно, калюжа крові натекла з лицьових ран. Служник, який стояв навколішки біля тіла, сказав, коли ми перевернули пораненого:

— Мені здається, у нього зламана спина. Дивіться, права рука, нога і весь правий бік обличчя паралізовані.

Служника надзвичайно спантеличило, як це могло статися. Він був страшенно вражений, і його брови в подиві спохмурніли, коли він сказав:

— Я не розумію двох речей. Він міг розбити собі лице, якби бився ним об підлогу. Я бачив, як робила це одна молода жінка в Еверсфілдському будинку для божевільних, перш ніж її встигли схопити. І вважаю, він міг зламати спину, якби впав із ліжка у момент несподіваного нападу. Але я все ж таки ніяк не можу збагнути, як могли статися обидві ці речі. Якщо у нього була зламана спина, він не міг битися головою об підлогу; а якщо обличчя було розбите до падіння з ліжка, то повинні залишитися сліди на ліжку.

Я крикнув йому:

— Біжіть до лікаря Ван Хелзінка і попросіть негайно прийти сюди. Він мені потрібен зараз