Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

        Ліка після того, як я встановив маршрут, постаралася непомітно перевірити його, чи немає якихось помилок. Така недовіра мене дещо ображала, але я розумів, що на її місці я б також усе перевіряв ще раз, я б не ризикнув довірити своє життя вчорашньому дикуну.

        Я б узагалі перевіряв усі дії такої людини перший час. Адже я міг зробити якусь дурість лише через незнання загальновідомої інформації. Так що всі образи з цього приводу я намагався прибрати куди подалі.

       Але судячи з того, що вона нічого не виправила, я впорався з прокладанням курсу правильно.  Зараз, коли мені було нічим займатися, я вирішив зануриться у вивчення своїх пси-здібностей. 

        Насправді у мене були справи, але все можна було зробити за кілька годин після пробудження. Так, я нарешті став спати не менше шести годин, до того ж щодня, це було досягнення для мене. Напевно, це був найспокійніший період часу відтоді, як мене викрали із Землі.

     Оскільки бази з бойової та фізичної підготовки були вивчені, то мені щодня потрібно було лише підтримувати свою форму в тренажері, і для цього вистачало пари годин. Решту часу в мене був вільний.

    Спершу я навіть не повірив цьому. Я вже звик, що мені потрібно було постійно щось робити, після проходу через гіпер вікно я навіть занудьгував. Ось що робить важка робота з людьми, замість відпочинку хочеться ще працювати.

     Тож не знайшовши собі заняття, я у своїй каюті занурився в стан, коли я міг відчувати осередок сил псиона. З кожним разом я все швидше досягаю цього стану, і якщо раніше мені був потрібен або стрес, або хімія для занурення в транс, то тепер я вже цілком обходився без цього.

    Знову за відчуттями осередок став дещо більшого розміру. Не знаю як пояснити словами, але клубок тепла відчувався трохи інакше. Глибше чи що, та й керувати нею стало в кілька разів простіше.

     Насамперед я став насичувати пси енергією своє тіло. Я ще в минулі рази помітив, що після досягнення певної концентрації пси-енергії в частині організму, той починав змінюватися на фізичному рівні. І що найголовніше, після того як я прибирав звідти пси-енергію, зміна залишалася на місці.

     Таким чином за час вивчення баз під псионічним прискоренням у мене збільшилася швидкість проходження електричних імпульсів у мозку. Не набагато, але достатньо для того, щоб це помітили прилади.

      Нині ж за час польоту до філії організації мисливців за головами я планував поекспериментувати з іншими ділянками тіла. Насамперед я вирішив провести експеримент над мізинцем. У разі чого наша медкапсула зможе за день відростити мені новий палець, тож я особливо не ризикував ні чим.

      Почав я з насичення пси енергією шкіри мізинця на руці. Спочатку нічого не відбувалося. Але вже за кілька хвилин медичний сканер повідомив про зміну будови ділянки шкіри. Що більше я насичував шкіру пси енергією, то швидше відбувалися зміни.

     Приблизно через годину я змушений був зупинитися у зв'язку з вичерпанням пси-енергії в джерелі. Майже одразу мої думки стали вельми млявими, та й узагалі в мене в голові залишалася лише одна думка лягти поспати, якій я не зміг опиратися.

     Через кілька годин, прокинувшись, я почувався краще, але ще не так як до початку експерименту. Одразу активувавши медичний сканер з аптечки, я вирішив подивитись, що ж сталося з моїм пальцем.

     Як виявилося, нічого поганого не сталося. Сталося лише хороше, незрозумілим чином, міцність шкіри збільшувалася приблизно на одну соту відсотка порівняно з тим, що було до початку насичення псі-енергією, а під час насичення взагалі міцність шкіри зростала майже вдвічі. Тобто під час активного використання характеристики шкіри піднімаються вельми сильно, але й пасивний результат залишається після використання пси енергії.

    Але це були не всі результати, чутливість шкіри також збільшувалася під час насичення псі, також і залишилася вона трохи підвищеною порівняно з тим, що було раніше. Взагалі виходить, що пси-енергія діє комплексно, вона не посилює лише один фізіологічний процес. Ні, все відбувається комплексно.

     До прибуття до нашої цілі я зміг провести ще трохи експериментів і тепер мій мізинець мав підвищену міцність як шкіри, так і кісток. М'язи були також злегка модернізовані пси енергією. Але це було все саме злегка, всі зміни не перевищували й піввідсотка від того, що було раніше.

     Тож швидко зробити себе невбиваним не вийде. Але ось тепер ставало зрозуміло, що псиони всі дуже міцні істоти і щоб убити їх знадобиться більше зусиль. Та й у базах щось подібне було, рекомендувалося псионам зносити голову, тільки пошкодження мозку гарантувало їхню смерть.

      На виході з гіперпростору на місце пілота сіла Ліка. І як виявилося не даремно, система куди ми прибули була напхана величезною кількістю автоматичних систем оборони.

       Та й важкий крейсер давав зрозуміти, що тут до оборони ставляться дуже серйозно. Тільки-но ми вийшли з гіперокна, як на нас було націлено безліч гармат, і якщо вони вистрілять, то від нас не залишиться і мокрого місця. Цей момент мене змусив навіть захвилюватися, але побачивши, що Ліка ніяк не відреагував на таке привітання, я стримав себе від паніки.

      —  Невже наша незрівнянна красуня таки вирішила повернутися до дорослих справ,- пролунав голос по зв'язку.  Спочатку я подумав, що це диспетчер космічної станції, але як виявилося ні, це був власник цієї станції.

     —  Ти знаєш, що я не могла займатися серйозними справами деякий час, але ось я повернулася, - відповіла Ліка йому, мабуть між собою вони були знайомі раніше.

     — Як ШІ повідомив, що отримав пароль сорокарічної давнини, то я одразу й здогадався. Адже тільки ти не оновлювала доступ на станцію відтоді з тих, хто залишився в живих.- сказав чоловік.

     —  Так Франку, я прекрасно пам'ятаю, що ти любитель поговорити, але в нас немає зараз часу,- сказала Ліка,- Давай ближче до справ.