read-books.club » Сучасний любовний роман » Моя не маленька слабкість, Талі Верне 📚 - Українською

Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

125
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Моя не маленька слабкість" автора Талі Верне. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 69 70 71 ... 100
Перейти на сторінку:
Розділ 25. Руслана ч.5

До вечора ми займалися чим попало, кожен щось робив, але ніхто не ліз у справи один одного. Я бачила, що Данило чимось заклопотаний і була впевнена, що це справи його корпорації, але лізти туди я не дуже прагнула. Натомість я сиділа і намагалася розібратися з усіма нюансами роботи в лікарні, на щастя, Мелешко відволікся від гри в пасьянс і скинув мені дані на Віку, яку знову повернули в лікарню. Також сказав, що всі занепокоєні моєю раптовою хворобою і чекають мого повернення, чому я повірила. Він чекав, мабуть, перший, адже коли є я - то він може спокійно грати в карти і ледарювати.

Данило ввечері вийшов з кабінету задоволений, як березневий кіт. Він не втрачав можливості обійняти або поцілувати мене, якщо я знаходилась в полі його руху. Коли прийшов Артем, мені хотілося стерти цю вдоволену посмішку з його обличчя. Данило гордо підняв мою руку другові, а той бовдур гордо вклонився: типу завжди до ваших послуг. Зрадник!

- То я можу привітати вас і очікувати, що ти скоро станеш Бернет? - Самовдоволено запитав цей нахаба, з посмішкою на обличчі.

- Ти можеш зараз отримати по мордяці, - буркнула йому я, - хоч натякнути мені міг? Я тут йому допомагаю, а він…

- Якби я тобі натякнув, подружко, то це не був би сюрприз, смикаєш? Отож бо, за допомогу я вдячний, проте зараз я тебе ще більше здивую. Друже, ти вже розповів їй про своє бажання? - Ці двоє бісили мене до сивого волосся, вони вели якусь гру, правила якої я досі не могла збагнути.

- Ні, не встиг ще їй розповісти, вирішив дочекатись тебе. - Він потиснув руку Артемові, наче вони ще сьогодні не бачились. - Лано, я хотів з тобою обговорити одну справу. - Він потер руки, це видало його хвилювання.

- Ти можеш не тягнути? Бо я зараз вмру від хвилювання, - мені було так нестерпно дізнатися, що ці диваки знову вигадали, аж руки чухались.

- Ну, в цілому, це дуже відповідальне рішення. Коли я привіз до тебе в лікарню Олесю, збагнув дещо дуже і дуже важливе, - я вже затамувала подих, коли в одному реченні звучить Данило і Олеся - це щось неймовірне, - я хочу доньку, таку як вона. Хоча ні, я не правильно сказав, я хочу щоб вона була моєю донькою.

- Данило, - я плакала сьогодні втретє, - ти серйозно?

- Серйозніше вже нікуди, розумієш, коли ми обирали морозиво, було цікаво спостерігати, як вона цікавить моїми смаками. Коли я приїжджаю до неї в дитячий будинок, мені подобається як вона біжить мені на зустріч в обійми. Прогулянки з нею, цікаві розмови, те як вона тішиться, коли я називаю її сонечком. Це дуже цінно для мене, а ще я бачу як це цінно для тебе. - Я витирала сльози, а він говорив і говорив. - Тому я попросив Артема дізнатися, чи могли б ми з тобою удочерити цю маленьку дівчинку і подарувати їй свою любов і тепло.

- Ну, все, тепер ти розбив мені серце остаточно, - він не зрозумів і його обличчя обдало гримасою страху, - тому що нещодавно я задумалась над тим, що хотіла би забрати Олесю з дитячого будинку до себе, коли батька вже немає.

- Ви двоє просто щось, знаєте це? А говорити один з одним не пробували?

- Заткнись! - В один голос промовили ми з Данилом.

- Фу, які ви неприємні люди, видно на чому зійшлись, - в цей момент в нього полетіла подушка з дивану і я залилась сміхом. Артем, який хотів відскочити, запнувся за пуфик і впав. - Ви ненормальні! І чого я вам допомагаю?

- А я говорила сьогодні з Асею, - я знала, як на нього подіє це і, каюсь, зробила це навмисно. Артем, який лежав на підлозі, і молився всім можливим богам, підскочив і вмить прийшов до мене, щоб дізнатися подробиці.

- Ти що? І що вона тобі розказала? - Я хитро посміхнулась і вирішила трохи подразнити його.

- Тільки після вас, пане. - Він насупився, але після погляду Данила стушувався і почав розповідати нам про варіант вдочеріння, і що нам потрібно для цього.

Друзі, не забувайте, що ваш коментар - важливий для мене, щоб розуміти ваші емоції та враження. Якщо ви ще не підписані і не поставили свою вподобайку на цю історію, то не чекайте - зробіть це. Буду рада вас бачити в своїх соціальних мережах, instagram - @tali.verne_author
tik tok - tali.verne, telegram - Талі Верне|Автор книг на Букнет❤️‍
Обняла, ваша Талі!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 69 70 71 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя не маленька слабкість, Талі Верне», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"