Читати книгу - "Будні феодала - 2, Олег Говда"

— Ну, це не має значення. Мені ж на них не одружуватися. Аби дурепами не виявилися. А то цей Онуфрій на щось таке натякав. Типу, одна вже потрапила до їхньої пастки. Зате ні словом не обмовився про другу. Навіть навпаки. Говорив, що позбавившись мене і сестрички, Чорний Собор більше може нічого не боятися. Трясця… А не знати про третю дитину він не міг. Значить…

— А нічого це не означає! — несподівано палко перебила мене черниця. — По-перше, — все відбувалося не наяву, а уві сні і не такі викрутаси трапляються. Це ж ваша підсвідомість сон навіяла. Дивно, що ви хоч про одну згадали. А по-друге, — її могли відправити ще далі, ніж вас. Або, наприклад, жителям півночі на виховання віддати.

— І що?

— Те, що валькірії всім дівчаткам змінюють імена і щорічно — сім'ї. Начебто привчають до загальної спорідненості. Світлані — так молодшу звали, на момент падіння Імперії всього рік був. Тобто вона про себе зовсім нічого не пам'ятає, а прийомні матері давно забули, як вона в їхньому роді опинилася. І хто її справжні батьки. Тож Собор теж міг втратити її слід чи вважати загиблою. Втім, у випадку з сіверянками — це майже одне й те саме. Тільки випробування крові може підтвердити її походження. Але, оскільки всіх інших воно вбиває — навряд чи дівчина, вихована фуріями, як діва лука чи сокири, захоче ризикнути і пройти перевірку. У її світі — трон, навіть Імператорський, не та цінність, яка варта життя.

— Ось як… Що ж… Виходить, претендентів двоє. А хто має більше прав?

— Перепрошую, — Меліса відвела погляд, — але, згідно з правилами престолонаслідування Альварії, корона передається від матері до старшої дочки. А від неї — молодшій сестрі. І тільки в разі смерті всіх прямих спадкоємець жіночої статі — до сина. Та й то, якщо він неодружений. Після весілля Імператрицею стає старша невістка. Вона ж керуватиме державою. Фінанси, економіка, політика... А принц обійме посаду Першого меча трону. Тобто головнокомандувача всіма збройними силами імперії. І тільки йому підкорятимуться всі воїни... Окрім прикордонної служби, міліції та судових приставів.

— Заплутано, — гмикнув я, щось невиразно впізнаючи у всьому тому. — Втім, не має значення. Я на трон не рвусь. Супостата, що зарвався, покарати — з превеликим задоволенням, а рулити імперією — нудно і клопітно. Нехай дружина відхекується. До речі, ти як? Підписалася б на такий тягар?

Меліса несподівано почервоніла. Потім відповіла якось надто тихо.

— Це неможливо, мій… отамане. Я вінчана Богу. Гросмейстер може зняти з мене цю обітницю, але сумніваюся. Бо досі такого ще не траплялося. Тож тобі доведеться пошукати собі іншу дружину. І, якщо дозволиш, одразу дам пораду… Не шукай серед амазонок та валькірій. Знаю, діви лука та сокири, як і сестри списа та меча, вельми привабливі для чоловічих очей. Але характером… Все одно, якби ти з мужчиною одружився…

Тут її погляд упав на пана Шпичковського та пана Підкуйп’яту, і Меліса не втрималася від сміху. Після чого вся надмірна серйозність зникла. Тож далі ми розмовляли без пафосності, як і належить двом давнім друзям і близьким людям. У котрих немає проміж себе жодних таємниць.