Читати книгу - "Рослини проти Зомбі. Новорічний гандал, Стружик Лев"

— Зараз, нам, мабуть, буде гаплик...

Гей! А ми не забули про Дядька Лева та Дідуся Лева? Давайте заглянемо до них, подивимося, як вони готують страви на свято Нового року та прикрашають будинок! Поки ті майже у "небезпеці", у нас є час побачити, що там відбувається.

Ні, будинок Дядька Лева все ще стоїть не прикрашений: як залишався він оригінальним, так і залишається таким, про що й сказати нічого. Але взагалі: чому ж Дядько Лев досі не почав його прикрашати? Відповідь на це запитання була напрочуд простою: Дядько Лев уже понад ЧОТИРИ (!) години солив свій "Салатний бум", і залишилося лише кілька маніпюсіньких квадратиків. Ось він дібрався до ста дев'яносто п'ятого... А тепер уже й до ста дев'яносто шостого… ста дев'яносто сьомого… ста дев'яносто восьмого...

— Сто дев'яносто дев'ять... — промовляв Дядько Лев, кидаючи у свою страву малесенький квадратик солі. Коли він нарешті дійшов до двохтисячного квадратика, то кинув його у страву, розім'явся і сказав з задоволенням: — Двісті! Ух... Яка ж це складна робота була...

— Бо ви витратили час на ніщо! — дорікнув йому Дідусь Лев, який у цей час прикрашав свій чорничний пиріг та перевіряв вигляд інших своїх десертів, особливо своє олів'є. — Ви хоч дивилися на час, який гаяв для нас швидше?

— Так, і що з того, Дідусю Леве? — відповів Дядько Лев, махнувши рукою. — У нас же є трохи часу, чи не так? Отже, ми все встигаємо!

— Ха! "Ми все встигаємо!"... Ще чого! Краще б встигали, ніж затягували з часом! — невдоволено буркнув Дідусь Лев, змахуючи борошно з рук.

— Я ітак не затягую з часом! — сказав у відповідь Дядько Лев, схрестивши руки на грудях. Але тут він раптом здивовано примружився, побачивши, що з боку будинку Горохостріла та Соняшника щось світиться: — Хвилиночку... А що це там світиться у Горохостріла та Соняшника? — він не міг зрозуміти, що це було за світло, але я скажу лише одне: це світло було через Нептуна, який спеціально так зробив, щоб показати, наскільки він злий, коли його кличуть просто так.

— Що ви там побачили, Дядьку Леве? — запитав Дідусь Лев, піднімаючи голову від столу.

— Нічого особливого. Просто знову мені здалося, що хтось до мене йде, — відповів Дядько Лев, стараючись не привернути до цього його увагу.

— Тоді, чого ви стоїте?! Якщо ви вже доготували свій "Салатний бум", то приступайте до прикрашання вашого будинку! — нагадав йому Дідусь Лев, поглянувши на свій годинник.

— Ой, точно! — вигукнув Дядько Лев, хапаючись за голову. — Дякую за нагадування, Дідусю Леве! — хоч він і був розумним, він часто випадково щось забував, і це ставало причиною численних скарг. Бігаючи туди-сюди, він сказав, як капітан: — Вперед! Свистати всіх нагору! Прикрашаємо якомога швидше будинок!

Взявши коробки з прикрасами, він швидко вибіг на вулицю і почав оформлювати свій дім, чим тільки міг. На цьому я зупинюся. Давайте повернемося до наших друзів, які все ще були в жаху через гнів Нептуна.

Друзі були у повній паніці, бачачи Нептуна занадто злим. Спочатку вони думали, що їм зараз буде гаплик, проте, на їхнє здивування, замість чогось жахливого, вони почули від Нептуна зовсім інше:

— Ви чого сваритеся одне з одним?! Я що: повинен когось покарати та знищити?! — його голос був грізним, і хоч він намагався говорити, як Ісус Христос, спокій у його тоні явно відсутній.

— Ми... Ми ненавмисно, Святий Нептуне! Пробачте нам... — промовив я, ледь стримуючи тремтіння у голосі.

— Так! — вигукнув Патрік, вискочивши вперед. Він став на коліна перед Нептуном, як той, хто молиться. — Будь ласка, не знищуйте нас, Нептуне! Ми більше не будемо так робити! Обіцяємо!

Нептун, почувши щирі слова Патріка, поволі заспокоївся. Його очі перестали світитися, а обличчя стало менш грізним. Проте його вираз залишався серйозним і злегка роздратованим. Він перевів погляд на всіх друзів і промовив трохи м'якшим голосом:

— Тоді, чого ж ви сваритеся одне з одним, особливо в таке сьогоднішнє свято — свято Нового року? Ви ж подивіться навколо, як у вас так добре прикрашений дім! — його очі пробіглися по кімнаті, але він не відразу помітив масштаби руйнувань. — Гірлянди навішені, ялинка прикрашена, стіл накритий... — Нептун зупинився, його обличчя раптом стало здивованим, коли він помітив стіл. — Ой... А це ще що зі столом? Чого він у вас лежить розбитий? Та ще й зі смаколиками...

Друзі, поглянувши на розвалений стіл, який Патрік перетворив на уламки, одразу захвилювалися. Губка Боб, Сквідвард і Містер Крабс злісно поглянули на Патріка. Той лише ніяково підсміювався, відводячи очі вбік, соромлячись від того, що все почалося через нього.

Нептун, озираючись на кімнату, де Горохостріл та Соняшник із друзями планували святкувати Новий рік, раптом глибоко вдихнув і вигукнув:

— Хвилиночку... — його очі почали кружляти по всій кімнаті. — ЩО?! ЯК ЦЕ?! ЩО ЦЕ?! ЗВІДКИ ЦЕ?! — він підняв руки догори, шокований тим, що бачив. — Що це у вас тут коїлося?! Одну хвилиночку... Я зараз перевірю всі інші кімнати! — заявив він і попрямував спочатку до кухні.

Увійшовши до кухні, він побачив усе перевернутим догори дригом. Розбитий посуд, розсипані продукти та гірлянди, які звисали зі стелі, — усе це виглядало, наче після урагану. Потім він заглянув до туалету, де також панував хаос: розбиті дзеркала, перекинуті меблі й навіть сліди від битви. Піднявшись на другий поверх, Нептун побачив, що всі кімнати були перевернуті й позбавлені прикрас. Нарешті, він вийшов на дах і помітив, що той був потрісканим і майже зруйнованим.

— Як це?! Що це?! Звідки це?! Як так?! Навіщо ж так?! Ще й дах потріскали?! — голосно вигукував Нептун, повертаючись до друзів з засмученим виразом обличчя.

Ми всі були вражені його реакцією. На очах у Нептуна почали з'являтися сльози. Він намагався стримати їх, але не витримав і заплакав, проливаючи свої гіркі сльози на друзів. Соняшник, побачивши це, здивовано запитала:

— Що сталося, Нептуне? Чого ви плачете?

— А як мені не плакати, якщо у вас навколо безлад? Повний безлад! — відповів Нептун, хапаючи себе за голову. Він розкинув руки, показуючи на все довкола. — Ви тільки подивіться, що ви накоїли своїми бійками! — вказав він на розбитий новорічний стіл. — Ось, погляньте: стіл розбитий з десертами!