Читати книгу - "Рослини проти Зомбі. Новорічний гандал, Стружик Лев"

— Так, це точно! — вигукнув Патрік із наївним виразом обличчя, піднявши палець догори. — Ми ще перед початком прикрашання будинку Горохостріла та Соняшника з Губкою Бобом обіцяли, що ми не будемо веселитися як завжди! — і ліг, як вбитий, на розбитому столі з розчавленим тортом.

— Тоді, чого ж ти почав своє дуросвітнє шоу?! ГА?! Щоб нас усіх розізлити, чи що?! — саркастично запитав Сквідвард, вигнувши брову.

— А ну, припиніть кричати, Містере Сквідварде! — гаркнув Містер Крабс, вказуючи на нього клешнею.

— А ви тоді не перебивайте мене, Містере Крабс! — відповів Сквідвард, відвертаючись.

Я з Губкою Бобом зі здивуванням спостерігали за тим, як атмосфера в кімнаті все більше нагрівалася. Губка Боб, зітхнувши, сказав мені:

— Так... Зараз тут буде "новорічний" гандал, як казав Горохостріл. Згодний зі мною, Леве?

— Так, Губко Бобе. Це дійсно станеться, тому згодний. Може, ходімо краще звідси, на вулицю? — запропонував я, поглядаючи на розлючених друзів.

— Та-а-ак... Ходімо... — якось дивно промовив Губка Боб, і ми обережно почали відходити. Але не встигли ми навіть зробити й кількох кроків, як Сквідвард звернув на нас увагу.

— Гей! А ви це куди зібралися?! Ви нікуди не підете! — вигукнув він, звузивши очі.

— Стійте там, де й стояли! Чому ви почали так дивно відходити від нас, га?! — додав Містер Крабс, теж дивлячись у наш бік.

— Але ж ви зараз будете сваритися! — відповів Губка Боб з панікою. — Хіба не так сказав Горохостріл?

— Тому, ні, дякую! — помахав я руками, теж трохи панікуючи. — Ми краще підемо... — але я не встиг договорити, бо Соняшник раптом різко підвищила голос:

— НІХТО НІКУДИ НЕ ПІДЕ БЕЗ МОГО ДОЗВОЛУ!!!

— Соняшнику! Годі кричати! Чому ти це робиш? — втрутився Горохостріл, намагаючись заспокоїти її.

— БО ПАТРІК У ВСЬОМУ ВИНЕН!!! — гаркнула вона, вказуючи на Патріка.

— Я ні в чому не винен! — злісно відповів Патрік, розуміючи, що всі звинувачення спрямовані на нього.

— А от й винен! — втрутився Сквідвард, махаючи щупальцем.

— Ні! Він ні в чому не винен! — заперечив Містер Крабс, захищаючи Патріка.

— А от й винен! — підхопив Губка Боб, але раптом зупинився і здивовано запитав: — Стоп!... А чого це я раптом так сказав?

— Бо ти, мабуть, був неуважний під час нашої серйозної розмови, — пояснив я, ледве стримуючи сміх.

— Гм... Ти правий. Мені дійсно треба бути уважним під час розмов, — задумався Губка Боб, схрестивши руки на грудях.

Соняшник, яка вже не могла стримати себе, приготувала кулаки і вигукнула:

— Якщо він у всьому винен, то йому треба дати КУЛАКА!!! — вона різко вдарила Патріка, і той закрутився, наче карусель.

Патрік швидко опанував себе і, обурений, крикнув:

— Ах... ти... ΤΑΚ!!! — він схопив Соняшника за шию, почав душити її і стукати по голові.

— О, ні! Зараз почнеться новорічний гандал! — сказав Горохостріл, відступаючи назад.

Я і Губка Боб побачили, як все виходить з-під контролю, і спробували втекти, але ми не встигли, як раптом у бійку втягнулися Містер Крабс та Сквідвард. Патрік і Соняшник, кружляючи, утворили смерч, який поглинув усіх.

Кухня, вітальня, другий поверх, дах — усе було знищено цим хаосом. Містер Крабс, опинившись поруч зі Сквідвардом на даху, крикнув:

— Ну, що?! Хочеш ще битися?!

— Так!!! Ще хочу!!! — вигукнув Сквідвард і спробував його вдарити шматком покриття даху, але випадково влучив у Патріка.

— Ах ти скотиняка! — вигукнув Патрік, і хаос продовжився.

До шостої вечора, смерч, здавалося, втратив силу, і всі повернулися до розваленого столу. Патрік, вибігши зі смерчу, вигукнув:

— Ох, Святий Нептуне!

О, ні! Дарма Патрік промовив ці слова, бо під ними з неба з'явився ВІН!!! СВЯТИЙ НЕПТУН!!! Від його появи грім голосно прогримів, а небо, яке було ясним, наповнилося хмарами. Святого Нептуна осяювали яскраві промені, що пробивалися з його очей, і це означало лише одне — зло та гнів. Хоч вигляд у нього був досить добрим, він приходив лише за вигуком у термінових ситуаціях, чи коли потрібні були змагання або випробування. Тому краще, я продовжу цю новорічну розповідь, адже затримуватися на цьому нам ніколи.

Святий Нептун, дивлячись злим поглядом на друзів і Патріка, голосно вигукнув, як справжній король:

— ХТО ПОСМІВ МЕНЕ КЛИКАТИ БЕЗ ДОЗВОЛУ?! — його голос був грізним та могутнім, і він спрямував свій тризуб у бік друзів, ніби готовий ударити когось за необдуманий виклик.

Патрік, стоячи перед Нептуном, тремтів від страху, розуміючи, що йому зараз може бути гаплик. Він нервово поглядав на своїх друзів, які лежали після хаотичної битви, і, натякаючи на них, сказав з натягнутою посмішкою:

— Е-е-е... Це вони винні! — він щиро намагався виглядати переконливо, але Нептун одразу зрозумів його хитрощі. Він перевів погляд на друзів, що лежали на підлозі й дивилися на нього з переляком, і грізно запитав:

— Ви... ВИ! Чому ви викликали мене без дозволу?! ГА??!!

Я, стоячи осторонь і нервово трусячи руками, поспішив відповісти:

— Ні-ні, що ви, Святий Нептуне! Це не ми! Це... Це... — я замовк, коли Горохостріл несподівано вигукнув:

— Сквідвард винен!

— Ні, це Містер Крабс винен! — заперечив Сквідвард, вказуючи щупальцем на боса.

— А от і ні! Це Соняшник винна! — огризнувся Містер Крабс, вказуючи клешнею на неї.

— Ні, це Патрік винен! — з обуренням крикнула Соняшник, стиснувши кулаки.

— Ні, це все друзі! Чесно! — панічно вигукнув Патрік, тремтячи всім тілом.

Друзі почали перекладати провину одне на одного, сварячись і перебиваючи. Крики ставали дедалі гучнішими, і кожен з них прагнув довести свою невинуватість. Нептун, що чув цей хаос, розлючено закривав вуха від галасу, поки терпець йому не урвався:

— ДОСИТЬ!!! — його голос пролунав, як грім, і він ударив тризубом об землю, від чого всі завмерли. Його очі засяяли яскраво-червоним світлом, і друзі злякано подивилися на нього. Я, відчуваючи, що ситуація стає небезпечною, тихо сказав: