Читати книгу - "Безлюдні острови 14-16, Вальдемар Лисяк"

яскраво це виявлялося в концтаборі. У величезній масі в’язнів табору Освенцим-Бжезінка це було фактором вирішальної ваги. Здавалося б, однакова доля і спільні страждання мали б привести до незнищенної, нерозривної спільноти, до непорушної солідарності. Нічого з того. Ніде безсоромний егоїзм не виявляється так яскраво, як у неволі; чим важче там життя, тим відвертішою є егоїстична поведінка, породжена інстинктом самозбереження".

(із "Спогадів Рудольфа Гесса...")

АНТИТЕЗА:

"…З нашого блоку вдалося втекти в’язню. Фріцш (гауптштурмфюрер СС Карл Фріцш, заступник і права рука Гесса в Освенцімі – прим. W. Ł.) розпочав з есесівцями процес відбору.

- Втікача не знайшли, десятеро з вас помруть в голодному бункері.

Фріцш показував: "цей", "цей", і так дійшов до мене, вказав на мене і сказав:

- Цей.

Я простогнав, що мені шкода осиротити дітей... Мене вивели з черги на голодну смерть. І тут добровільно вийшов ще один в’язень. Всі були приголомшені, адже не можна було самовільно виходити з шеренги, була загроза смерті на місці, навіть якщо хтось хитнувся, то вже стріляли... Так він став перед цим Фріцшем, страшним, великим катом табору. Фріцш заревів, дістаючи пістолет:

- Чого ти хочеш, польська свиня?

Тоді в'язень спокійно сказав, що хоче піти замість одного з обраних. Я не знаю, що завадило Фріцшу, який щодня вбивав сотні людей, застрелити його на місці. Цього ніхто не очікував. Фріцш запитав:

- Для чого?

- У нього є жінка і діти, а я — католицький священик, самотня людина.

- Замість кого ти хочеш?

- Замість нього, — показав на мене отець Кольбе.

Мене витягли з цієї десятки. Я пройшов біля отця Максиміліана, який залишився там у строю. Ми нічого не сказали один одному, я навіть не міг сказати: "Дякую" (...) 14 серпня 1941 року есесівець увійшов у камеру голодування і зробив отцю Кольбе укол фенолу...".

(зі спогадів в’язня № 5659 Францішека Гайовнічека, записаних у Непокаланові 1945 р.).

Рудольф Гесс (фотографія, зроблена у в'язниці, в 1946 році)

ВПРАВА 3 - ЖІНКИ

ТЕЗА:

"…Все, що я сказав вище, також стосується, відповідно, і жінок (…) Я завжди дуже поважав жінок. Проте в Освенцимі я зрозумів, що моя фундаментальна позиція повинна бути обмеженою і що за жінкою потрібно спочатку ретельно спостерігати, перш ніж ставитися до неї з усією повагою".

(зі "Спогадів Рудольфа Гесса...").

АНТИТЕЗА:

"Під час селекції транспорту мою увагу (…) привернула одна молода жінка. З нею на той час було двоє маленьких дітей. Вона не виглядала єврейкою. Після цього дітей з нею вже не було. До кінця вона вешталася біля багатодітних і ще не роздягнених жінок, тепло розмовляла з ними, заспокоювала дітей. Однією з останніх увійшла до бункеру. Вона зупинилася в дверях і сказала: "Я знала з самого початку, що ми їдемо до Освенціма, щоб бути знищеними; я уникнула класифікації як працездатної, беручи з собою дітей. Мені хотілося відчути все це повністю і з повною свідомістю. Напевно, це триватиме недовго. Будьте здорові!"

(зі "Спогадів Рудольфа Гесса...").

ВПРАВА 4 – ОБЕРШТУРМБАННФЮРЕР РУДОЛЬФ ФРАНЦ ФЕРДИНАНД ГЕСС

ТЕЗА

"… Так, я був жорстким і суворим (…) Я не міг дозволити собі будь-які почуття. Я мусив бути ще більш суворим, нечулим і ще більш безжалісним по відношенню до недолі в'язнів (...) І нехай громадська думка все також бачить в мені кровожерну бестію, жорстокого садиста, вбивцю мільйонів".

(зі "Спогадів Рудольфа Гесса...").

АНТИТЕЗА:

"... Широкі маси навіть не можуть виобразити собі коменданта Освенцима. Ніколи того не зрозуміють, що в нього теж було серце, що він не був поганим (...) Своїм хлистом я майже ніколи не бив свого коня, а ще рідше – в'язнів".

(зі "Спогадів Рудольфа Гесса...").

СИНТЕЗ

"Давайте послухаємо признання прес-аташе однієї великої меценатської федерації; "Нахабні німці що з'являлися в блискучих чоботах та з хлистами? Але ж це дуже сексуально збуджує" ("Ле Монд", 8 жовтня 1982 року).

"Знищення євреїв відбулося в 1914 році", "Я не можу дуже багато сказати про винищення євреїв", "Я ніколи цим не займався проблематикою євреїв", "Що таке нацист? Це єгиптянин", "Я не знаю, що таке нацист", "Аушвіц? Я не знаю, що це таке".

(висловлювання 16-17-річних гімназистів з відомої

школи в реномованому районі Тель-Авіва - після

опитування, опублікованого тель-авівською газетою в

1985 році).

Номер 156

ОСТРІВ 16

ВАТИКАН

КАРОЛЬ ВОЙТИЛА

РУХОМА ЦІЛЬ

"Я папа в дорозі"

(Іоанн-Павло ІІ, Майнц, 1980 рік)

"То ж ким є той поляк? Він хто... (...)

- То Ти, о старче, Ти, один, і без тривог, і вин немає,

То Ти, на всім земному шарі, як Бог на небесах (...)

Європо!... Накажи, негайно щоб замовк Наклепник,

Тому що безкорисливість перевершила Тебе;

Слова обложеного старця

Палають в небі!"

(Ципріан Каміль Норвід, "Енцикліка обложеного")

У всьому світі це називають "феноменом Войтили". Найпростіше було б пояснити це явище харизмою, але тут є щось більше, якась невизначена суперхаризма, яка порушає навіть тих, хто байдужий до релігії, і яка магнетизує натовпи. Люди з усіх соціальних класів та інтелектуальних рівнів чутливі до Його тону. "Іоанне Павле ІІ, тебе любить увесь світ!" - скандували португальські селяни устами людей усіх рас. Де б він не з'явився, незліченні натовпи впадають в екстаз. Якщо Бог хотів мати Всюдисущого Заступника на Землі, Він його дочекався.

ХХ століття не знає іншого випадку такої популярності живої людини, що охоплювала б всі континенти (точніше, історія не знає такого випадку, але порівнювати з іншими століттями важко через різницю, зумовлену охопленням мас-медіа). Ульріх Кьоґі: "Жоден імператор, жоден президент, жоден філософ чи художник не зміг би зворушити стільки людей як зовнішньо, так і внутрішньо" (Die Weltwoche, 14 червня 1984 р.). Той факт, що Він приваблює величезні натовпи, куди б Він не йшов чи показувався, фахівці описували як природний фактор, який повністю дезорганізовує комунікацію, і, в технічних термінах, отримав назву "ефект Войтили".

Ніхто не може сказати, як Він це робить, оскільки Він цього не робить. Цей професор філософії, письменник, поет, драматург і, перш за все, Верховний Пастир Церкви, який не вживає таких пишних титулів (він називає себе "єпископом Риму"), випромінює електрику, вимовляючи прості, невигадливі, ви може навіть сказати: банальні, і досягає ефекту на слухачів,