Читати книгу - "Будинок безлічі шляхів"

кам’яному коридорі. Старий скоцюрблений чоловік пхав по ньому візок, навантажений паруючими срібними чашками, глеками, чайниками і ще чимось, що скидалося на стосик млинців. Чарліна кліпнула, подумавши, що якщо вона погукає того чоловіка, то не допоможе цим ні собі, ні йому, — і рішуче зробила два кроки вліво. Після того дівчинка з полегкістю виявила, що стоїть біля ванної, перед відчиненими дверима до спальні дідуся Вільяма, де Приблуда вовтузився на постелі, намагаючись якнайзручніше вмоститися. 

— Тю! — сказала сама до себе Чарліна і пішла, аби кинути жмут свого одягу на комод у найближчій спальні. 

Потім вона попрямувала через весь коридор аж до відчиненого вікна в самому кінці й кілька хвилин дивилася на залитий сонцем спадистий луг, дихаючи свіжим холодним повітрям, що вривалося у вікно. «Звідси запросто можна злізти туди, — подумала вона. — Або навпаки — залізти звідти сюди». Хоча насправді споглядання лугу і дихання свіжим повітрям не надто займало її думки: в дійсності вона думала про спокусливу книгу заклинань, що її вона залишила відкритою на столі дідуся Вільяма. Раніше їй ніколи в житті не випадала нагода пошаленіти серед магічних предметів. Спокуса була непереможною. «Я просто відкрию її навмання і виконаю перше ж заклинання, на яке впаде мій погляд, — вирішила вона. — Тільки одне заклинання». 

Опинившись у кабінеті, вона виявила, що «Книга палімпсеста» тепер розкрита чомусь на «Заклинанні, щоби знайти собі вродливого принца». Чарліна похитала головою і закрила книгу. 

— І кому вони потрібні, оті принци? — поцікавилася дівчинка. 

Вона знову розкрила книгу, пильнуючи, щоб це не виявилася та сама сторінка. Цього разу книга розкрилася на сторінці «Заклинання, щоб літати». 

— Оце вже набагато краще! — задоволено сказала Чарліна. Вона вдягнула окуляри і стала вивчати список складників: 

«Аркуш паперу, гусяче перо («ну, це легко, і те, і те є на столі»), одне яйце («може, в кухні?»), дві квіткові пелюстки — рожева і блакитна, шість крапель води («з ванної»), одна руда волосинка, одна біла волосинка і два перламутрові ґудзики». 

— Надзвичайно просто, — сказала Чарліна. Вона зняла окуляри й кинулася збирати складники. Перш за все дівчинка поспішила до кухні (щоб потрапити туди, вона відкрила двері ванної, повернула наліво — і схвильовано виявила, що зробила все правильно) й запитала в повітря: 

— Де мені знайти яйця? 

— Яйця в коморі в глечику, моя люба, — відповів лагідний голос дідуся Вільяма. — Думаю, глечик десь біля мішків із пранням. Вибач, що залишив тут тобі такий розгардіяш. 

Чарліна пішла до комори і нахилилася над мішками з пранням. Дійсно, за ними виявилася стара макітра, а в ній — дюжина коричневих яєць. Вона обережно віднесла одне з них до кабінету. Оскільки її окуляри тепер звисали на ланцюжку, вона не помітила, що «Книга палімпсеста» відкрита вже на «Заклинанні, щоби знайти таємний скарб». Чарліна підбігла до вікна, де потрібні їй пелюстки були на відстані витягнутої руки — на кущі гортензії, наполовину рожевої, наполовину блакитної. Вона акуратно поклала їх на стіл і кинулася до ванної, де набрала в склянку шість крапель води. По дорозі назад вона зайшла до спальні дідуся, де на його простирадлах вигідно згорнувся калачиком Приблуда. 

— Вибач, — сказала вона, а тоді потягнула рукою по його кудлатій білій спині. 

Тепер у Чарліни було кілька білих волосків, один із яких вона поклала біля квіткових пелюсток і додала до них руду волосинку з власної голови. Що ж до перламутрових ґудзиків, то їх Чарліна просто-напросто відірвала від своєї блузки. 

— Чудово, — втішилася Чарліна і поквапливо надягла окуляри, щоб ознайомитися з інструкціями. 

«Книга палімпсеста» тепер була розкрита на «Заклинанні особистого захисту», але Чарліна була настільки схвильована, що не звернула на це уваги. Вона дивилася тільки на інструкції, котрі складалися з п’яти пунктів. У першому пункті було написано: «Помістіть усі складники у підхожу чашу». 

Знову знявши окуляри, Чарліна прискіпливо роззирнулася по кімнаті, але не виявила не тільки підхожої, а й узагалі ніякої чаші. Відтак їй довелося знову податися на кухню. Як тільки вона вийшла, «Книга палімпсеста» знічев’я і підступно перегорнулася ще на декілька сторінок. Коли Чарліна повернулася з трохи липкуватою цукерницею (цукор вона висипала на найменш брудну тарілку), «Книга» була розкрита на «Заклинанні для збільшення магічних сил». 

Цього Чарліна знову не помітила. Вона поставила цукерницю на стіл, поклала в неї яйце, дві пелюстки, дві волосинки і два ґудзики, й акуратно скропила це все водою. Тоді вдягнула окуляри й нахилилася над книгою, аби з’ясувати, що ж далі. На цей момент «Книга палімпсеста» показувала «Заклинання невидимості», але Чарліна дивилася тільки на інструкцію й не помітила цього. 

У другому пункті говорилося: «Розтовчіть усі складники разом, користуючись тільки пером». 

Не так-то легко розтовкти яйце пір’їною, але Чарліні це вдалося. Вона штрикала яйце загостреним кінцем пера, доки шкаралупка не розпалася на дрібнесенькі друзки, тоді розмішала все з таким старанням, що волосся попадало їй на очі рудими пасмами. Врешті-решт виявивши, що складники так до пуття і не перемішалися, Чарліна стала збивати вміст цукерниці м’яким кінцем пера, ніби віничком. Коли вона нарешті піднялася, важко дихаючи, і липкими пальцями відгорнула з лиця волосся, «Книга» виявилася розкритою вже на новій сторінці. Напис означував: «Заклинання для розпалювання вогню», — але Чарліна була надто зосереджена на тому, щоб не замастити скельця окулярів яйцем. Вона вдягнула окуляри й уважно прочитала третій пункт. Третій пункт цього заклинання велів: «Тричі промовте «Гегемоні гауда»». 

— Гегемоні гауда, — слухняно промовила Чарліна над цукерницею. Вона не була впевнена, чи їй не привиділося, однак їй здалося, ніби за третім разом шматочки яєчної шкаралупи злегка завирували навколо ґудзиків. 

«Здається, працює!» — втішено подумала Чарліна. Вона повернула окуляри на носа і поглянула на четвертий пункт. Тепер вона дивилася на «Заклинання підкорення предметів своїй волі». 

«Візьміть перо, — було сказано в цьому пункті, — і, використовуючи приготовану суміш, напишіть на папері слово «Ител», оточене п’ятибічною фігурою. Особливу увагу варто приділити тому, щоб у процесі написання не торкатися паперу руками». 

Чарліна взяла липке гусяче перо, з якого скапувала суміш та до якого поприлипали скалочки шкаралупи і шматочок рожевої пелюстки, і спробувала якомога докладніше виконати інструкцію. Писати цією сумішшю виявилося нелегко, а втримати папір взагалі не було жодної змоги. Аркуш ковзав і совгався щоразу, коли Чарліна, вмокнувши перо в суміш, старанно виводила літери, тому слово, яке мало бути «Ител», вийшло кривулястим, липким і напівневидимим, до того ж більше схожим на «Ашол»: рудий волосок сповз із пера і намалював на папері дивні закручені лінії. Щодо п’ятисторонньої фігури, то папір так і ковзав на всі боки під пером, тож єдине, що можна було про цю фігуру сказати, — що п’ять сторін у неї таки було. Закінчувалася вона зловісною ляпкою з жовтка, а з кутика п’ятисторонньої фігури стирчала собача шерстинка. 

Чарліна перевела подих, пригладила волосся липкою від яйця рукою і подивилася на останній пункт — п’ятий. П’ятий пункт стосувався «Заклинання здійснення бажань», але Чарліна була надто схвильована, щоби звертати на щось таке увагу. У цьому пункті говорилося: «Відкладіть перо назад у чашу, тричі плесніть у долоні і промовте «Йіга!»». 

— Йіга! — вимовила Чарліна, з натугою плескаючи липкими долонями. 

Щось