Читати книгу - "Патерн, Володимир Львович Єшкілєв"

— Ну так... — здався Антон. — До речі, може бути.

— Не «може бути», а точно. Дівки підставні. Міла — на двісті відсотків.

— Так ти ж сам її сюди притягнув.

— Мені порекомендували.

— Хто?

— А ти не знаєш, ні?

— Не цікавився.

— Бавловський.

— Відколи це старий займається персоналом?

— А він і не займається. Він сказав, що вона його колишня, працювала на виходах, у мюзиклах, рекламі. Перспективна, типу. А ще сказав, що вона така вся відповідальна, не бухає, не на системі.

— І ти повівся?

— Мій косяк, визнаю... Але знаєш... Знаєш, що Бавловський про неї сказав? Каже: «У Міли в імені головною є літера “Л”. Коли вона її вимовляє, то робить правильний рух язиком. Такий, немов виймає крабову пасту з шампіньйона».

— Вона йому що, мінети робила?

— Я не заглиблювався. Але, чесно тобі скажу, шняга із крабовою пастою мені сподобалася. Стильно. Подумав: нехай соска спробує, а там подивимося. Мені не шкода.

— Йому не шкода... — Антон підтягнув до себе пляшку, випив.

— Ну, ти ж сам усю дорогу повторюєш, що з аналітиками треба дружити.

— Дружити, а не працевлаштовувати їхніх тьолок.

— А потім у тебе з Мілою почалося.

— Ага, я, типу, винуватий.

— Старий, у мене така робота, — розвів руками Назар. — Тримати баланс, з усіма дружити. Інакше всі тут перегризуться.

Антон заплющив очі й довго мовчав. Відтак запитав:

— Так що, Міла — інсайдер?

— Тобто?

— Працює на... — Антон смикнув бровами.

— Не знаю. Треба пробити її по базах. Але одне я знаю точно: нас зливають.

— А сенс?

— Найближчий сенс, як завжди, у рейтингах. Бидло любить, коли нижчі опускають вищих. Це ж прикольно, коли продюсеру відверто подобається асистентка, а та перед мільйонною аудиторією обирає для сексу не його, крутого чорта й господаря ситуації, а якусь задрипанку з учасниць. Ти своє табло в той момент бачив? Оце було реаліті, на всі двісті процентів. Це ж просто сюжет із «Голодних ігор». І це все зняли на шість камер, усе вже в роботі.

— Наша Христя в ролі лідера повстанців?

— Чому б і ні?

— І на неї ставлять товсте бабло: типу, зробить вона нас чи ні?

— Не здивуюся.

— Значить, якщо ти правий, то в нашому голодному океанаріумі є два оглядові майданчики. Один, справжній, — для них, а другий — для нас. І в сценарії, у справжньому сценарії, на наш майданчик падають здоровенні акули.

— Двісті процентів. Триста. Плюс остання вводна від аналітиків — додати імпровізації. Ми з тобою не перший курс, еге ж? Ми ж розуміємо, що саме має на увазі Августин Лаврович, коли пише в лічку «додати імпровізації». А він має на увазі, що акулам кажуть: «Фас!» Дозволяють гратися з нами. Кусати нас і топити. А ті, хто підписаний на справжній майданчик, будуть робити ставки, кого з нас акули зжеруть першим. Це ж очевидно.

— Очевидно... — Режисер і співпродюсер підняв з підлоги фалоімітатор і погрозив ним комусь невидимому. — Форс-мажорні обставини, кажеш?

— Ага, — підтримав шефа адміністратор проєкту.

— Ти пробий... Тихенько так пробий Мілу по базам, — шепнув Антон. — Інших також пробий. Я маю знати, хто мене має за клоуна.

За портьєрою тихо клацнули скляні двері.

Назар приклав указівний палець до губ, але вже за мить настороженість зникла з його обличчя. Велюрові полотна від’їхали в бік і відкрили затягнену у вузьке та чорне гнучку фігуру з розкуйовдженою зачіскою.

Очі ведучої пробігли монтажною, зупинилися на пляшці і примружилися.

— О, Танюш, заходь, — сказав Антон. — Поки ти віддавала себе Мельпомені, тут у нас форс-мажори намалювалися.

Ведуча зачинила двері, ретельно засмикнула портьєру.

— Порушуєте, — кивнула вона на пляшку

— Ти зараз у ролі копа?

— У ролі доброго копа. Але це не звільняє декого під покарання. Сам завжди кажеш, що штрафуватимеш за бухло.

— От я себе і штрафую. — Антон витягнув стосик стодоларових купюр, відрахував. — Трьохсот баксів стане?

— У багатих свої тарифи, — гмикнув Назар.

— А ти, типу, бідний?

— Усе пізнається в порівнянні.

Ведуча стрибнула до вільного крісла, закинула на стіл ноги.

— Так що тут у вас за форс-мажори?

— Ще скажи, що ти нічого не знаєш. — Антон поставив на стіл третю склянку, налив віскі.

— Так, нічого.

— Приймається, — кивнув режисер. — Актриса. Брешеш ти професійно.

— Звідки в тобі цей негатив? У такого золотого хлопчика і стільки негативу. — Вона послала Антонові повітряний цілунок. — Красунчику, невже тобі нарешті у чомусь відмовили?

— Жодного негативу Усе життя — проєкт.

— Раніше було: усе життя — театр, і люди в ньому..

— Свині, — реготнув Назар.

— Ти п’яна жопа, — відмахнулася від нього ведуча, — Так що там сталося, красунчику?

— Раніше було життя. — Антон розклав долари на столі, перетасував і розклав знову— Раніше все було класно.

— Розповідай, не тягни.

— Давай я розповім, — перехопив Таніну увагу адміністратор. — Ти собі уяви, ми щойно анонсували учасницям лесбійську тему. Сказали Христині, що вона має залізти в ліжко до Віри. А та коза відмовилася.

— Віра?

— Христина.

— Це всупереч контракту.

— Вона не просто відмовилася. Вона сказала, що готова, але не з Вірою, а з Мілкою. А наша Мілка просто на камери взяла й погодилася на це.

— Несподівано.

— Це вже пішло в роботу, — повідомив Антон.

— Як на мене, тут ніякого форс-мажору, — смикнула плечима ведуча. — Жодного. Ну, трошки переформатують сценарій, допишуть таку собі бентежну підводочку: «На шоу несподівана сенсація! Ніхто такого не очікував». Не вперше. Зате в мережі буде щось із чимось. Захисники сімейних цінностей порвуть себе на німецький хрест.

— Щось із чимось, кажеш... — Антон розклав купюри віялом, відтак зібрав докупи. — І більш нічого?

— Приревнував? — Ведуча обернулася до екрана «плазми» й поправила зачіску. — Так тобі і треба.

— Намагаюся зрозуміти всі мотивації. От ми тут із Назаром Михайловичем посперечалися щодо деяких темних аспектів лесбійської пристрасті. Він каже, що такий взаємний... спалах є, м’яко кажучи, штучним. А я й не знаю навіть, що