Читати книгу - "Насіння, KoХанна"

-Хто ви?, - Не з того, не з цього я запитала чоловіка, який сидів за столиком моєї улюбленої кав'ярні. 

Хвилину тому, він закінчив емоційну телефонну розмову, яку я ненароком підслухала. Я чула, як людина ображає свого співрозмовника, доводячи йому, що він знає його краще, ніж здається. 

- Я Сергій, - байдуже відповів незнайомець. 

Ні, не називайте свого імені, віку і ваше місце роботи. 

Мені це не потрібно. Не кажіть, що з одним чоловічком Ви мили, а з іншим жорстокі. Не намагайтеся філософствувати. А шукайте красу у простоті. Ви говорите на глибокі моральні теми, але не можете відповісти на просте запитання. 

Якщо я спитаю: "Хто он той чоловік, що сидить за сусіднім столиком?" Ви почнете описувати його життя. Увімкніть фантазію і подивіться на зовнішні чинники. Ви розповідатимете про інших, не знаючи їх особисто. Хіба ви маєте на це право? Хочете стати справді щасливою людиною? Дайте відповідь мені на запитання. Хто ви? 

Він насупив брови так, що на мить мені здалося, що вони ось-ось зімкнуться.

- Ви відповісте?,- наполегливо вирвалася фраза. 

- Я не можу. Тепер у ваших очах я автоматично впав до нещасної людини?,- несподівано для мене чоловік вступив у діалог. 

Я відвела погляд убік, вдаючи, що не почула питання. 

- Як ви вважаєте, про що мріє та жінка?, -Я вказала на милу блондинку, яка сидить на протилежному боці закладу. 

- Вона шукає спокою, але водночас хоче вибуху... 

- Ви керуєтеся логікою, чи не так? Заїжджені фрази. Ні. Скажіть мені, про що вона мріє? 

- Ви щойно стверджували, що людина не має права обговорювати інших. 

- Помиляєтесь. Я спитала Вас, а не стверджувала. 

- У такому разі, вона мріє про тихий домашній затишок, якого їй так бракувало у власному будинку. Вона мріє знайти сенс. Знайти когось, для кого могла б існувати... 

- А про що мрієте Ви?, - Раптом мій голос перервав його монотонну промову. 

- Я не знаю. У мене є цілі, прагнення, але мрії... вони для невпевнених у собі людей. 

- Ви боягуз. Так-так, саме боягуз. І не треба так здивовано дивитись на мене. 

Цілі? Прагнення? І які? Відпрацювати 40 років на ненависній роботі, а потім поїхати кудись із дружиною та завести маленький город за будинком? 

Ви боїтеся! Боїтеся визнати себе, боїтеся своїх бажань. Скажіть чому, давши вам волю розповісти про іншу людину, ви ніби прикрилися її життям, щоб розповісти про свої мрії? 

- Ви помиляєтесь. У мене інші бажання, інші мрії...

- Які? Прокричіть. Гучно. Щоб вас почули на іншому кінці цієї чортової планети! 
- ... , - Мовчання повисло над нами, він ще довго дивився на мене. 
І перш ніж піти спитав: 
- А хто ви? 
- Я? Вчора я була сонцем, що розливалося навіть у найтемніших місцях нашого Всесвіту. Тиждень тому паростком найнижчого дерева, яке, здавалося, ніколи не розпуститься. Рік тому - грудкою змучених почуттів, гострих переживань та гірких спогадів. А сьогодні – я зламаний рупор. 
Я намагаюся донести до вас свою істину. Але мій голос дратівливо та голосно звучить у Вас у голові. Я говорю чітко і ясно. Але ви чуєте лише уривки фраз і не вдумуєтесь у суть. Зараз я – зламаний рупор. 
А хто ви? 
Уперше і востаннє я бачила цю людину у своїй улюбленій кав'ярні. 
Чи порахував він мене божевільною? Чи подумав, що я була послана йому долею? 
І чи стала я для нього внутрішнім голосом, чи так і залишилася лише зламаним рупором?