Читати книгу - "Суперечлива угода, Марса Чаунік"

–  Ну що ж, думаю на сьогодні достатньо. Я в ванну, – в голосі жодного роздратування, навіть натяку. Ото витримка. Потішив. До мене летить сухий підсумок.  – Ти також можеш відпочивати. Бачу у тебе стрес. Завтра на тебе чекає непростий день, дівчино! Список завдань я озвучу зранку. 

–  Можу приготувати ванну,  – спонтанно виривається. – Здається, це також робота прислуги? Чи я помиляюся?  

– Я сам, бо ще не певен, що в цьому питанні ти профі, а моє крутезне тіло я не готовий віддати на поталу дилетантці, – обводить мене грайливим поглядом. Я ж удавано суплюся. 

– Ну як хочеш, – чемно покидаю його гардеробну, відчуваючи, як палає моя спина під його спекотним поглядом. Це явно тішить моє гонористе его. Сподіваюся, я не думатиму про нього до ранку…