Читати книгу - "Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн"

- Зрозуміло. А Маша їде? - вона як моя подруга повинна їхати зі мною.

- Так.

- Чудово. Дякую вам.

Я почала одягати своє пальто, взяла сумочку. Весь цей час Мирослав стояв біля мене, та спостерігав.

- До побачення, Мирослав Антонович.

- До побачення, Катю.

Я відразу витягла телефон з кишені та написала батькам, що я їду в відрядження. Вони за мене пораділи, та побажали удачі. Звісно я поговорили з Лікою. Сумую за нею, дуже дуже. Після цього пишу Маші, що вона їде зі мною, і щоб вона скинула мені адресу, я її заберу. По приїзді до дому, відразу іду збирати речі. Знову витягаю валізу, збираю туди все, що може і не може знадобитися. В душ, і відразу спати, завтра ще раніше вставати.

Зранку я прокинулася в "05:30" для того, щоб точно зібратися, та все встигнути. Відразу іду у ванну, приймаю контрастний душ, щоб прокинутись. На сніданок сьогодні вівсянка з лохиною та полуницею, і кава. Після сніданку іду одягатися. Сьогодні в мене, все дуже комфортно. Спортивний костюм, та кросівки. Сьогодні без мейкапу, тому що, не хочу. Перевіряю, чи всі речі я склала. Одягаю куртку, бо доволі прохолодно зранку. Беру сумочку, і їду по Машу. Після того як я забрала Машу, їхати стало веселіше. Оскільки їхати нам 12 годин, це було необхідно. Ми зупинялися на заправках, їли та їхали далі. Приїхали ми о "20:47" просто ідеально. Автобусу ще не було, зато Мирославову машину ми побачили відразу. Тому пішли на його пошуки, знайшли ми його в холі на диванчику, він дивився щось в телефоні.

- Добрий вечір, Мирослав Антонович - сказала я першою.

- Добрий дівчата, ви бистро. Автобусу ще немає 

- Коли нам можна буде заселятися? - я так стомився, що дуже хочу вже підпочити.

- Можете йти, вони вас заселять - Мирослав, показав на рецепцію. Згодом ми змогли заселитися, та вже розставляли речі на полички. Коли трохи прибралися, відразу лягли спати.