read-books.club » Драматургія » Звільніть золоте лоша. Ковзанка, Лаура Синтія Черняускайте 📚 - Українською

Читати книгу - "Звільніть золоте лоша. Ковзанка, Лаура Синтія Черняускайте"

232
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Звільніть золоте лоша. Ковзанка" автора Лаура Синтія Черняускайте. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 18
Перейти на сторінку:
class="p1">ЛІКАР: Прошу, сідайте.

ПАНІ: Що слухаєте?

ЛІКАР: Цього вечора слухатиму вас.

ПАНІ: Ви ухиляєтеся, докторе. Я спитала, яка музика грає. Соромно, але класичні твори для мене всі однакові.

ЛІКАР: Ми розмовлятимемо про музику?

ПАНІ: Чому б ні?..

ЛІКАР: Вас щось гнітить.

ПАНІ (роздратовано): Можете не демонструвати своєї прозорливості, докторе. Я звільняю вас від обговорення делікатних тем.

ЛІКАР: Проте ви прийшли до мене. Он, сидите напружена, як струна, покусуєте келих із коньяком і, мабуть, вирішили, що я повірив у вашу історію з рукавичкою... Смішно, чи не так? А, можливо, так жахливо, що хочеться вити?.. Щось вас так мордує, що ви годні набридати незнайомій людині, щоб тільки не повертатися додому.

ПАНІ: Я набридла вам?..

ЛІКАР (жартома): Півбіди. Коли накопичиться друга половина, випхаю за двері.

ПАНІ: Я проводжу вечори зазвичай сама, бо чоловік часто забуває повернутися... Як вважаєте, чому?

ЛІКАР: Ну, можливо, має багато роботи.

ПАНІ (зневажливо сміється): Боже, докторе! Ваша порядність — аж до гидкості!

ЛІКАР: Вибачте. У нього є інша жінка.

ПАНІ (з люттю, ніби казала це до свого чоловіка): Не вибачу.

Певний час вони дивляться одне на одного.

ПАНІ: А як ваша дружина, докторова? Вона завжди вчасно повертається додому?

ЛІКАР: Вона нечасто виходить. Вона доглядає онуків.

ПАНІ: Ви маєте онуків?

ЛІКАР: Нам нічого не бракує.

ПАНІ: Однак ви все одно після роботи стирчите тут. Може, чекаєте на інтимний візит?

ЛІКАР: Знаєте, протягом дня в мене тут чимало інтимних візитів відбувається, тож увечері вже нічого не хочеться. Професія така.

ПАНІ: Це правда, професії не позаздриш. Мабуть, навіть порнографічні журнали не тішать. А для мого чоловіка вони — те, що треба... Проміняв дружину на стос непристойних картинок, які навіть і не рухаються.

ЛІКАР (саркастично): Тому ви вирішили реваншувати зі своїм гінекологом?

ПАНІ: Ви уїдливий. І я знаю, чому. Я починаю вас приваблювати.

ЛІКАР: Застосовуєте гіпноз?

ПАНІ: Так. Іще коньяку? (Не дочекавшись відповіді, сама собі наливає.) У моєму віці жінка або гіпнотизує, або йде до біса. Тільки в молодості все виходить безпосередньо.

ЛІКАР: Дарма ви себе бичуєте. Якщо не помиляюся, вам близько тридцяти... Згадайте Бальзака, для жінки — сам розквіт.

ПАНІ: Тридцять п’ять.

ЛІКАР: Ну, тридцять п’ять. Страшне діло. З вигляду ви молодша. Моїй жінці скоро стукне п’ятдесят, а вона не переймається цим. Вона навіть співає у ванній, зовсім як тридцять років тому, коли ми одружилися.

ПАНІ: Ті самі пісні?

ЛІКАР: А що?

ПАНІ: Це ознака старості. (Зненацька обливається сльозами.) Ви її кохаєте?

ЛІКАР: Ну, так... Ви лишень не плачте. Ви дуже, дуже вродлива жінка. Вам нема чого боятися.

ПАНІ: Знаєте, чому я не можу завагітніти? Він відмовляється зі мною кохатися. Мушу просити, як милостині, слідкувати за своїми днями фертильності, хитрувати, ховатися... Це принизливо й огидно... Він розливає своє сім’я праворуч і ліворуч, для всіх, і мені це відомо, але тільки не своїй дружині... Почуваюся старою, як світ, і боюсь залишитися сама...

Вони обіймаються. І раптово обоє відчувають, що це більше, ніж прояв дружби. Лунає дзвінок у двері.

ПАНІ: Хто це?..

ЛІКАР: Не знаю. Що за чортівня? Може, інтимний візит? Ну і деньок сьогодні!

З’являються Вагітне Дівча і Пес.

ДІВЧА: Докторе! Яке щастя, що ви ще тут! Вибачте, що ми сюди так уторглися, проте нам необхідна ваша допомога.

ЛІКАР: Чому ти не вдома? Чому вештаєшся сама в темряві?

ДІВЧА: Докторе, я не сама.

ЛІКАР: Розумію.

ДІВЧА: Я разом із псом. Он.

ПАНІ: Ой, який нечепурний! Блох не має?

ПЕС (бурмоче): Можу й тобі позичити, коли дуже треба.

ЛІКАР (оглядається): Хто це говорить?

ДІВЧА: Бачу, що у вас гостя. Мабуть, ми невчасно нагрянули, але ми не маємо більше де прихиститися.

ЛІКАР: Я зателефоную на вокзал, можливо, ще встигнеш на останній потяг... А де твій дядько?

ДІВЧА: Не турбуйтеся. Я зараз від дядька якомога подалі.

ЛІКАР: Як це?..

ДІВЧА: А отак. Ви не хвилюйтеся, я знаю, що роблю. Нам із песиком треба тільки переночувати. Постеліть якесь рядно он там у кутку, і буде добре. Чи не так, песику?

ПЕС: Ясно, що ні. Я звик спати в ліжку.

ЛІКАР: Чого він так сердито гарчить? Цю-цю-цю.

ДІВЧА: Не бійтеся, песик гарчить, але не кусається.

ПЕС: А ти звідки знаєш?

ПАНІ. Ну, я бачу, що вам сумно не буде. Лягайте тут, дитинко, такий живіт, мабуть, стомлює. Дякую за коньяк, докторе. Бачу, що ви дійсно дуже заклопотана людина. У певному сенсі навіть заздрю вам... Ну, бувайте здорові.

ЛІКАР: Зачекайте. Ви дарма образилися.

ПАНІ: Хто образився?.. Я образилася?.. Докторе, вам так здалося.

ЛІКАР: Послухайте, не можна взяти і так просто розійтися. Треба про щось домовитися б... Я переконаний, що вам можна допомогти.

ПАНІ: Усім допомогти ви не встигнете, докторе.

ЛІКАР: Ну, чому ви так уїдливо?.. Погоджуюся, що я теж наговорив неприємних речей, але все таки...

ДІВЧА: Залишайтеся з нами. Вас тут дуже не вистачатиме.

ПАНІ: Не вистачатиме? Дякую. Ну, докторе, нарешті ми квити з вами. На все добре!

ЛІКАР: Зачекайте! Іще на кілька слів! (Сердито обертається до Дівчати.)

ДІВЧА: Вибачте, докторе. Я не винна, що у вас закохуються нещасливі жінки.

ЛІКАР: Закохуються? Що ти верзеш?.. Господи Всевишній, коли завершиться цей день?

ДІВЧА: Завтра. Недовго залишилося.

ЛІКАР: Що?.. A, так. Якщо я правильно зрозумів, ти втекла з дому? Я мав би негайно про це повідомити твоєму дядькові або поліції.

ДІВЧА: Але ви ж не повідомите?..

ЛІКАР: От візьму й повідомлю, задля святого спокою... Маєш ліпшу пропозицію?

ДІВЧА: Прихистіть нас на одну ніч. Я нічого більшого не прошу, докторе. Бог вам віддячить.

ЛІКАР: Чому ти втекла від дядька?

ДІВЧА: Докторе, ви єдиний, кого я тут знаю...

Лунає дзвінок у двері. Дівча ховається за диван, на якому байдужо розвалився Пес. Входить Похмурий Чоловік.

ЧОЛОВІК: Привіт, брате.

ЛІКАР (дратівливо): Ну, привіт.

ЧОЛОВІК: Як ся маєш? Додому не поспішаєш?

ЛІКАР (з досадою): Здається, я знаю, яким вітром тебе занесло.

ЧОЛОВІК(перепрошує): Тим самим, брате, тим самим. (Зауважує Пса.) Це створіння я десь уже бачив... Відколи ти доглядаєш безхатченків?

ПЕС: Сам такий.

ЧОЛОВІК: Чого він гарчить? Не подобаюся?

ЛІКАР: Не знаю, не мій... Сотні вистачить? (Простягає Чоловікові гроші.)

ЧОЛОВІК (розгублено): Та, якщо можна кілька сотеньок... Ніяк не можу борги повіддавати.

ЛІКАР: Їй-богу, в усьому є межа! Від ранку люди ринуть, усі чогось просять, скаржаться, сподіваються... Піду й повішаюся, до біса все!

ЧОЛОВІК (до себе): Тобі нема через що вішатися, брате.

1 ... 6 7 8 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Звільніть золоте лоша. Ковзанка, Лаура Синтія Черняускайте», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Звільніть золоте лоша. Ковзанка, Лаура Синтія Черняускайте"