Читати книгу - "Тектоніка почуттів, Ерік-Емманюель Шмітт"

Ерік-Емманюель Шмітт

Тектоніка почуттів

На знак пошани — вкотре — до Дені Дідро: один із пасажів з його «Жака Фаталіста» наштовхнув мене на задум цієї історії

1. У Діани

Усе починається з поцілунку.

Жінка тулиться до чоловіка, він обіймає її. Вони стоять і обмінюються довгим наполегливим поцілунком.

Нарешті чоловік відриває свої вуста від її вуст і ніжно шепоче:

РІШАР: Зараз повернуся.

За жестами, якими вона намагається утримати його, зрозуміло, що їй кортить, аби пестощі їхні тривали довше.

Проте він невимушено наполягає:

РІШАР: Усього п’ять хвилин, гаразд?

Він ніби торгується з нею.

РІШАР: То як? П’ять хвилин? Добре?

Вона з ангельською сумирною усмішкою погоджується.

ДІАНА: Йди.

РІШАР (ніжно): Ти ж переживеш ці п’ять хвилин, правда?

ДІАНА: Можливо...

РІШАР: Ні, ти пообіцяй!

ДІАНА: А от і не буду — ліпше ти ризикни! Як щодо тебе: ти їх переживеш?

РІШАР: Спробую. І я можу тобі це обіцяти!

Він — бездоганний, безжурний, сповнений самопевності чоловіка, який знає, що подобається, і вміє себе любити — виходить.

З іншого боку заходить Мадам Поммере, мати Діани — вона помічає, як Рішар залишає вітальню.

МАДАМ ПОММЕРЕ: Куди це він?

ДІАНА: По газети.

МАДАМ ПОММЕРЕ: О! Ви знову не разом?

ДІАНА: На п’ять хвилин.

МАДАМ ПОММЕРЕ (кривляючись): Яка страшна драма! Не бійся, я допоможу тобі пережити цю юдоль. (Обидві сміються.) Повільно вдихни, розслабся, подумай про те, що він може дістатися кіоску, не перетинаючи вулицю, і згадай, що останнім часом літаки не так часто гепаються посеред Парижа. Ну що, тобі вже ліпше?

Діана ствердно хитає головою, хитро примружившись, а Мадам Поммере тим часом розважається собі далі, знову стаючи у трагічну позу.

МАДАМ ПОММЕРЕ: Господи, я ж забула про лисів! Атож, забула! Про них рідко згадують, та якщо подумати, то цілком можливо, що з якогось саду стрибне скажений лис і вчепиться йому в ліву литку! Або у праву!

ДІАНА (легко долучаючись до її гри): Авжеж, твоя правда, про це мало хто думає!

МАДАМ ПОММЕРЕ: У такому випадку він повернеться закривавлений, дивитиметься в одну точку...

ДІАНА: ...на губах у нього буде піна...

МАДАМ ПОММЕРЕ: ...його лихоманитиме...

ДІАНА: ...зараза жертиме його ізсередини...

МАДАМ ПОММЕРЕ: ...він стане заразним і небезпечним...

ДІАНА: ...однак він поцілує мене, і я теж заражуся, і за кілька днів ми помремо, навіки міцно обнявшись, разом ляжемо до могили. Тож усе гаразд!

МАДАМ ПОММЕРЕ: О, все гаразд! Аби приносити на ваші могилки хризантеми, я навіть розіб’ю свою улюблену скарбничку! (Зітхає.) Ах, Діано, я й не сподівалася побачити свою доньку такою щасливою! Ти ж мало не дзюриш щастям!

ДІАНА (гиркає): Мамо!..

МАДАМ ПОММЕРЕ: А що? Це ж правда! Ти, що раніше була така серйозна, нічого не бачила за своїми лекціями, конкурсами, кар’єрою у політиці, ти, яка в парламенті займаєшся тільки проблемами жінок — і ніколи самою собою, ти, яка змарнувала нагоду в першому шлюбі...

ДІАНА: Мамо, будь ласка! Не варто переповідати все моє життя!

МАДАМ ПОММЕРЕ: Але я обожнюю розповідати про нього! Відколи ти тут, я ладна невтомно ситити землю балачками про тебе!

ДІАНА: Але ж я тут, тож стримуйся, будь ласка!

МАДАМ ПОММЕРЕ (плескаючи в долоні): Словом, усе добре, що на добре виходить: моя люба донька, якій завжди було байдуже до кохання, нарешті відчула смак пристрасті!

ДІАНА (мимоволі замислено): Авжеж, пристрасті й кохання...

МАДАМ ПОММЕРЕ: Так! Чоловік, який поклав стільки років на те, аби привернути твою увагу, який упадає за тобою так, мовби приступом брав фортецю, який кохає тебе дужче, ніж ти його — і задовго до того, як ти покохала його — даруй, моя люба, але це я називаю пристрастю і справжнім коханням!

ДІАНА (стурбовано): Кохає мене дужче, ніж я його? Ти дійсно так вважаєш?

МАДАМ ПОММЕРЕ: Звісно!

ДІАНА: На якій підставі, дозволь спитати?

МАДАМ ПОММЕРЕ: Чого ти тільки не вигадувала, щоби відбити в нього охоту! Цілих два роки трималась від нього подалі, а коли нарешті дозволила наблизитися до себе, то заявила, що спочатку кар’єра, і вже потім — партнер! І що твій шлюб був найнуднішими роками у твоєму житті, і що разом мешкати ви не будете!.. А він ішов уперед, незважаючи ні на що! Нечасто трапляються чоловіки, здатні на все, аби отримати жінку. Та ти й не жінка, ти — перемога, трофей!

ДІАНА: Але чому він не одружується на мені?

МАДАМ ПОММЕРЕ (обурено): Як?! Бо ти сама цього не хочеш!

ДІАНА: То що?

МАДАМ ПОММЕРЕ: Не вірю власним вухам! Ти регулярно відхиляєш його пропозиції взяти шлюб — а потім сама ж звинувачуєш його у тому, що він не веде тебе під вінець!?

ДІАНА: Я завжди так поводилася — і його ніколи це не зупиняло. То чому ж цього разу він скорився моїй відмові?

МАДАМ ПОММЕРЕ: О Господи, я породила монстра!

Пауза. Мадам Поммере раптом усвідомлює, що Діана чимось стурбована.

МАДАМ ПОММЕРЕ: Він що, більше не просив твоєї руки?

ДІАНА: Жодного разу за ці кілька місяців.

МАДАМ ПОММЕРЕ: А якщо попросить — вийдеш за нього?

ДІАНА: Не знаю.

МАДАМ ПОММЕРЕ: Ач, безсоромна!

ДІАНА: Та ні, мамо, навпаки — я дуже хвилююся! І навіть боюся. Раніше він так не поводився. Часом, коли ми лежимо поруч і читаємо, він позіхає. Вже не біжить до мене, якщо ми не бачилися кілька годин, мов той схвильований хлопчик, що ледь уникнув жахливої катастрофи! Коли він бере мене у свої обійми — як оце щойно, — то вже не так міцно притуляє до себе. До речі, куди поділася гарячковість, оті жести, що виказували його нетерплячку і так дратували мене раніше... (Знічено.) Мамо, він мене вже не дратує...

МАДАМ ПОММЕРЕ: Бо стає гнучкішим. Не забувай: він чоловік!

ДІАНА: Він спокійно ставиться до того, що ділові поїздки розлучають нас іноді на кілька тижнів. А раніше страшенно тривожився!

МАДАМ ПОММЕРЕ: Це, моя люба, означає лише одне: він довіряє тобі!

ДІАНА (дуже щиро): Не можна бути закоханим і одночасно зберігати довіру!

МАДАМ ПОММЕРЕ: Чому ж, можна!

ДІАНА: Ні, не можна!

МАДАМ ПОММЕРЕ: Зрештою, це твоя думка, а не його.

ДІАНА: А що ти можеш знати про це?

МАДАМ ПОММЕРЕ: А ти? (Дуже ніжно.) Спитай ліпше в нього!

ДІАНА: Я боюся, що все правильно зрозуміла...

МАДАМ ПОММЕРЕ: Жінки можуть зрозуміти в чоловікові тільки ті жіночі риси, що в ньому є. Так само чоловіки можуть збагнути в жінці лише чоловіче начало. Тобто жодній зі