Читати книгу - "Крутая плюс, або Терористка-2, Марина Меднікова"

Як уже непереливки — за пса й на вулицю. Без сторонньої допомоги з’їжджала ліфтом. Най важче — кілька сходинок надвір — ледь втримувала колеса візка, та Бог милує. Скік скік скік, Шеро, не смикай шлейки, бо впаду, останній скік, і собайло вихоплювався на повітря, сповіщав про свою з’яву: баф-баф, гррр-баф, дивіться, я прийшов. За ним викочувалася Маріванна.

А якось Шериф висмикнув шлею, гайнув світ за очі, вимахував у захваті вухами, намагався полюбити кожного зустрічного, стати лапись ками на плечі та обслинити поцілунками. Довело ся припинати псиська до візка, попросила Командо приробити ручне гальмо. Навіть телевізійники знімали її парадний виїзд: вухатий чорний собацюра буксирує інвалідного візка з Маріванною, соб цабе. Сюжет показали тричі.

Диви, Шеро, он ти, а ось — я. Шериф схиляв голову на одне плече, на друге. За склом екрана тинявся незнайомий собака без запаху, не добереш, ворог чи друг. Про всяк випадок треба шугонути — гррр-вваф!

Зірка заїжджала ще того тижня. Давно обіцяний ілюстрований каталог музею мадам Тюссо потішив Маріванну. Роздивлялася ґлянсові сторінки поволеньки, через лупу. Надто — парадне зображення королівської родини. Єлизавета у вихідній празниковій сукні, з короною, її Пилип у мундирі, вислоносий плішкуватий Чарлз, рум’яний Ендрю зі своєю рудою кицькою Сарою Фергюсон, принц Едвард, розведьонка принцеса Анна, пацани Вільям та Гаррі.

Ет, треба б розмістити в одній залі всіх Віндзорів, починаючи з Едварда Сьомого, сина Алберта фон Саксен Кобурґ Ґота. І зробити так: у центр усадовити самого Алберта, довкруж — Алберта Віктора, що ото народився у Фроґмор Гаус у Віндзорі і мав титул герцоґа Кларенса і Авондаль; Ґеорґа П’ятого, народженого у Мальборо Гаус і одруженого з принцесою Марі Текською. Ширшим колом — Едварда Восьмого та Ґеорґа Шостого, Албертових праонуків. Хоча того Едварда й королем не назвеш, хіба від престолу відмовляються, кумекати ж треба…

Садовити біля того Едварда двічі (уявіть!) розведьонку Воліс Симпсон, через яку він змив із себе помазання Боже, не можна. А от Елізабет Боуз Ліон, дружину Шостого Ґеорґа, що з ним побралася двадцять третього року у Вестмінстерському абатстві, можна й треба. Вона — королева мати, королева бабуня, жінка поважана й достойна. До Єлизаветиної родини можна долучити ще принцесу Марґарет, сестру Другої Єлизавети, герцоґиню Сноудон. Воно можна, а от чи треба: вона теж розлучилася зі своїм герцоґом Ентоні Армстронґом Джонсом. Женяться розженюються, а самі дивуються, чому монарша молодь сьогодні така неморальна. Який приклад, така й молодь. Не забути про Генрі Ґлочестера, герцоґа, з синами Вільямом та Ричардом, теж герцоґами. Рідня не близька, а таки — родина. До Ричарда вмостити його дітей — Александра Патрика Ґреґерса Ричарда, Давіну та Розу. Ото ще Рози бракувало, що це — мексиканський серіал? Таки, мабуть, треба висаджувати всю Ґлюксбурзьку гілку Віндзорів. Уже які є…

Мадам Тюссо надихнула Маріванну закінчи ти листа.

«Люба Єлизавето Георгіївно! Знову пише Вам проста жінка з Оболоні Марія Іванівна Ярова.

Оболонь — район у Києві. А Київ — столиця України. Знаю, що маєте повну голову різних державних і сімейних клопотів, через що й нагадую, хто я така».

Зірка розказувала колись: нас у світах не знають, усі ми — рашен. Та які ж ми рашен? Королева Єлизавета з першого Маріванниного листа має знати, де Україна. Бо таки відповіла.

«Діа місис Марія Ярова! — написала Маріванні королева Великої Британії. — Рада була одержати від Вас листа. Дякую за увагу до королівського дому. Зичу здоров’я та гараздів Вам і Вашій родині. Єлизавета ІІ».

Маріванна тоді припнула заскленого в рамці королівського листа над своїм диваном. Кілька років минулося особистій дружбі Маріванни з королевою. Коли Зірка Симчич сиділа в криміналі, Маріванна лихоманково майструвала плани визволення. Паскуда Лідка Олійник, дарма що посудниця й кугутка, а таки обвела всіх навколо свого немитого, в помиях, пальця. Ким це треба бути, аби травонути дітей! Кістка Лідці в горлянку до скону. Якось надвечір Маріванну осяяло. Це коли Шериф виставив наполегливу вимогу — гуляти. Так і сказав, утупившись лупатими терновими очиськами в стареньку: вафффф.

Маріванна склала текст того першого листа.

«Шановна Єлизавето Олександро Маріє Георгіївно! Пише Вам проста українська жінка з Оболоні. Оболонь — район Києва, а Київ — столиця України. Нехай Вам хтось розкаже, де це — Україна. Я — пенсіонерка, як і Ви. Я — інвалід, пересуваюся на візку, але все в домі роблю сама, як можу. Маю собаку, звати Шериф, бо в нього на грудях біла зірка, а сам геть чорний. Красивий розумний пес, він мене теж любить. Знаю, що Ви захоплюєтеся собаками, через те порадієте й за мене. Але я не про себе»… Далі Маріванна в тому давньому листі давала кілька слушних порад королеві, як уберегти монархію. А насамкінець приписала:

«Якщо Вам потрібна моя допомога, я завжди буду рада стати в пригоді, коли треба — й матеріально. Шановна Єлизавето Георгіївно, прохаю дуже — допоможіть Зірці Симчич». Із листа відповіді королеви Маріванна не зрозуміла, чи активно втрутилася британська монархиня в Зірчину справу, а вдячна їй була.

Коли всі отак дружненько — Маріванна, Командо, слідча Кулик, Єлизавета Друга — натиснули, справа з місця й зрушила.

Стара зітхнула, згадавши недалеке минуле, і налаштувалася відповісти подрузі у Віндзорський палац. «Добрий день чи добрий вечір, я не можу про те знать, це вже діло поштареве, як зуміє передать. Пробачте, що трохи забарилася з відповіддю, мала різний клопіт. Шериф трохи заслаб, порізав лапу — у вас теж усяке сільпо викидає пляшки з горішніх поверхів?»

Як боляче… Тіла наче Біг ма… Суцільний оголений зубний нерв. А в нього штрикають розпеченою бормашиною…

Для Тетяни Кулик час рвонув спринтерську стометрівку. Діставшися домівки, вклякла на порозі: як після гостьового празникового погрому, не знаєш, за що хапатися, з чого почати. Де в біса олівці, якого дідька тут робить облямований пліснявою таріль із закам’янілою картоплею, трясця всім вашим мамам, які запхали невідомо куди папір… Алярм! Час че! До зброї!

Першим номером — продати квартиру. Гроші — на хабарі, гроші — на переїзди, гроші