read-books.club » Любовні романи » Солодкий смак сльози, або Тепер я знаю, що живу… 📚 - Українською

Читати книгу - "Солодкий смак сльози, або Тепер я знаю, що живу…"

229
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Солодкий смак сльози, або Тепер я знаю, що живу…" автора Наталія Дурунда. Жанр книги: Любовні романи / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 27
Перейти на сторінку:
від кого, — пом’якшала лікарка Євтухова. — Жахіття.

— А я вірю, що у Майї нарешті починається нове життя, — якось загадково відповіла Захарова. — Насичене подіями, яскраве, романтичне… От не знаю, чому, але відчуваю…

— Звичайно, віриш, — перекривила її подруга. — Щодня дивитися на щасливі обличчя і романтичні фото дорожезних віпкурортів. Я б теж вірила. Ти сядь на моє місце. Віритимеш в одні бацили.

— Майя поїхала у місця, де варто лише виключити голову… — наче й не почула Єву туристична агентка. — Щастя саме попливе у її руки.

— Дай-то, Боже, — як завжди, скептично відповіла Єва. — Але коли приїде — негайно до мене. Здати всі аналізи й перевіритися.

— Буде зроблено, — жартома відрапортувала Злата. — Як тільки прилетить — негайно пройде повну дезінфекцію.

Обидві подруги щиро розсміялися.

* * *

На курорті Майя була не вперше. Бачила і дорогі місця, й посередні. Але завжди відпочивала або в компанії з дівчатами, або з батьками. Приїхати сама ризикнула вперше.

Ще на батьківщині була така самовпевнена, рішуче налаштована на романтичні завоювання чоловічих сердець, та вже у літаку відчула тремтіння у колінах. На мить уявила, як самотньо виходить до басейну чи бару на пляжу, а там — на двадцять років молодші красуні з ідеальними тілами розгулюють. Замість купальників — одні ниточки, що майже нічого не прикривають. І мета у них та ж сама, що й у сорокарічної Майї. Від таких думок блискавична ідея палкого курортного роману розбивалась на друзки. На серце лягала тривога. Самотність гризла душу, доїдала розум.

«Але ж ти нічого не втрачаєш, — чувся звідкись внутрішній голос. — Ну не вийде завагітніти романтично — підеш на штучне запліднення. Головне, що вирішила стати мамою. Решта — дрібниці».

Це заспокоювало й налаштовувало на потрібну хвилю.

За кілька годин її очам відкрився справжній рай, захований у казковому лісі: шикарний готельний комплекс вражав своїми масштабами, прозорий, блакитний басейн, поряд лежаки під живими кокосовими пальмами, фантастичні, заповнені золотим білим піском пляжні зони… Безліч варіантів для розваг.

На хвильку навіть забула, навіщо приїхала. Відчула повну розслабленість. Немає настирних дзвінків, проблем, пожежі у вирішенні нагальних питань, ніхто не смикає. Натомість — спокій, море, сонце, екзотична краса… повітря п’янить таємничим ароматом, романтика, підступні флюїди…

Підсвідомо вибрала лежак у найвигіднішому місці біля басейну. Звідси видно майже всіх. Та й вона — як на долоні.

Але чи то день такий, чи відпочиваючих небагато, бо під пальмами не людно. Арабська галаслива сім’я, кілька дівчат і добряче вгодований чоловік, що хропів, наче кабан.

«Мабуть, уночі добряче пофестивалив», — подумки засміялася Майя, одягнула темні окуляри й відключила свідомість.

Раптом почула гучний сплеск води, наче хтось з розбігу скочив у басейн. Ліниво розплющила очі й… завмерла…

У прозорій бірюзовій воді плавало засмагле тіло самого Аполлона: високий зріст, широкі сильні плечі грають добре натренованими м’язами. Рухи різкі, впевнені, що, як правило, виражає вольовий характер. На спину перевернувся. Так, симпатичний. Смаглявий, стильна борідка, на негусту щетину схожа, гарні риси обличчя.

«На турка схожий, — майнула думка. — Якщо ще й очі чорні — точно з тих країв, — вирішила».

Добряче освіжившись, чоловік повільно вийшов з басейну. Майя не могла відвести загіпнотизований погляд. Він напевно відчув, бо гостро зиркнув у її бік чорнющими, як ніч, очима.

Вона аж розгубилася. Швидко повернула на місце приспущені темні окуляри, відкинула голову на лежак й вдала, що безтурботно й незацікавлено відпочиває.

«Очі чорні — точно турок, — зробила висновок. — Ми заполонили їхні курорти, а вони літають далі. Все закономірно».

Але цікавість не давала їй спокійно лежати. Крадькома розплющила одне око й крізь затемнене скло продовжувала вивчати незнайомця.

Він якраз стояв недалеко, біля краю басейну. Піднявши обличчя до неба, засмагав. Його лице виражало гарний настрій, а могутні груди здіймалися, як ковальський міх, втягуючи в себе цілюще свіже морське повітря.

Майя відчула, як повернулося тремтіння у колінах. Спокій щезав. Вона вже й хотіла б відвести від симпатичного іноземця свій захмеліло-запалений погляд, але щось не давало, наче магнітом притягувало. Підсвідомо розуміла, що виглядає дивакувато: наче голодна пристаріла тітка вперше побачила запаморочливе молоде чоловіче тіло. Але відвести очі не могла.

«Він же ж не бачить, — тішилася думкою. — Стоїть собі безтурботно із заплющеними очима, виставив усю свою могутню красу сонцю — і байдуже хто там поряд».

Раптом чоловік різко підійшов до свого лежака, вхопив полотенце й ще раз, відверто проштрикнувши наскрізь сердито-здивованим поглядом Майю, попрямував геть.

«О, Боже, як соромно, — щосили стисла повіки Майя. — Він зрозумів, що я зацікавилася…»

Увечері довго й прискіпливо обирала сукню для виходу. Розважальних закладів тут багато, куди податися? Як вгадати, де буде саме він?

На мить уявила їхню зустріч.

«А якщо прийде з молодою пасією?» — блиснула думка й боляче обпекла душу.

«Нічого страшного. Хто нічим не ризикує — ризикує всім», — згадала чиїсь мудрі слова й впевнено рушила у бій.

Та, як тільки опинилася серед шумних веселих молодих компаній, що гамірно й розкуто спілкувалися — відчула себе не в своїй тарілці. Хотілося швидше зникнути, допоки хтось не помітив одиноку закомплексовану жінку.

Але ноги не слухалися, повільно понесли до бару.

— Що стосується сором’язливості — пам’ятай про самооцінку, — раптом згадала настанови подруги Злати. — Дай усім зрозуміти, що твоя планка висока. Компліменти приймай, як належне, а не за щастя. Будь сама собою: впевненою, звабливою, цілеспрямованою. Решта — проблеми твоєї жертви.

Майя ковтнула трохи спиртного. Розслабилася. Голова приємно запаморочилася. Потім ще трохи, ще… Смачно… Ось уже й усі люди посміхаються, обличчя сяють радістю, випромінюють позитив. Звучала голосна динамічна музика. Майя не втрималася, змішалася з усіма на танцювальному майданчику. Все навколо перестало існувати, злилося в єдиному ритмі, наче один живий організм.

Несподівано побачила знайомі чорні очі. Аж завмерла на мить. Вони дивилися прямо на неї. А

1 ... 6 7 8 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Солодкий смак сльози, або Тепер я знаю, що живу…», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Солодкий смак сльози, або Тепер я знаю, що живу…"