read-books.club » Сучасна проза » Франческа. Повелителька траєкторій 📚 - Українською

Читати книгу - "Франческа. Повелителька траєкторій"

201
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Франческа. Повелителька траєкторій" автора Дорж Бату. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 55
Перейти на сторінку:
мені, будь ласкава, файл зі своїми розрахунками, я хочу звіритись.

Франческа піднімає догори свої чорні брови і видає:

— А нема в мене розрахунків…

— Що-о-о-о?!

— Та я просто так сказала, просто за тобою повторила, і ввела те ж саме, що й ти — ти ж ніколи не помиляєшся! — заторохтіла напарниця.

— Ти не робила розрахунків?! — я відчуваю, як у мене холонуть кінцівки і на лобі виступає піт.

Якщо я раптом помилився в розрахунках, а Франческа просто зваляла дурня, ввела той самий коефіцієнт і повернула ключа, супутник може так закрутити, що потім його вже ніхто не вирівняє…

— Франческо, я тебе вб’ю!!!

У мене завмирає серце, мозок ось-ось вибухне — треба щось робити. Потрібно дочекатись телеметрії і подивитись, до якої бісової матері я відправив супутник. І чи можна щось виправити. Франческа робить великі очі й напускає винуватий вигляд. Я насилу стримуюся, щоб не зробити дорогій напарниці щось страшне й болюче.

Поки Франческа біжить отримувати телеметрію, я відкриваю обидві станції і поспіхом, тремтячими руками починаю вводити заданий курс. Дорога кожна секунда.

Чую тихий зойк — Франческа страшними очима дивиться в монітор.

— Що там?! — я відчуваю, що ноги в мене підкошуються. — Пересилай дані на станцію!!!

Отримую дані. Поточний курс повністю співпадає із заданим. Обертаючий момент — 0,0001 % — у межах норми, майже ідеально.

Франческа регоче:

— Чого панікуєш? Я все перерахувала, не бійся, все було правильно, мої розрахунки в синьому секторі, — і окулярчаста потворка зайшлась таким реготом, ніби «Титанік» дивилася.

Я повільно опускаюся на стілець. Руки трясуться, язик прилип до піднебіння, ноги підгинаються, серце калатає десь аж у шлунку. Піднімаю на Франческу очі з таким виразом, що сицилійка аж сахається.

— Андрію, ти що, образився? Ну я ж пожартува-а-а-а-ла!.. — Франческа винувато всміхається.

— Знаєш… Знаєш що?! Іди, будь ласка, в сраку, — я встав і пішов на кухню налити собі кави, чаю, а ще краще — якоїсь отрути.

— Ну, Андрію, ну, не ображайся, ну, Андрію, ну чого ти? Ох, ти б себе бачив! — Франческа знов почала іржати.

Я хряснув дверима і вийшов геть з командного центру.

Жарти під час робочого процесу відняли мені багато нервів і додали кілька зайвих сивих волосин.

— Ключ на старт!

— Є ключ на старт!

— Запустили. Дивися за телеметрією.

— 2,45… 3,27… 3,98… 4,15… 4,97…

— Яке 4,97?! Мало бути 4,15!!! Перекрутили!!! А-а-а, чорт, офіцер Баррел! Ми перекрутили!!!

— Тихо, чого ти волаєш! 4,15 стабільно! Я пожартувала!

— Ну ти й…

Іскрометний гумор напарниці блищав багатьма гранями.

Вона могла причепити мій рюкзак до стільця кабельною стяжкою, стілець до іншого стільця і так далі. Наприкінці дня, збираючись додому, я ривком стягував рюкзак, за ним падав стілець, за ним другий і так далі. Шум стояв такий, ніби я хату валив. Колеги перелякано заглядали в кабінет. Франческа радісно реготала, а я шукав кусачки, щоб зняти ті кляті стяжки.

Вона могла написати губною помадою на правому борту машини полковника Вескотта «Cutie» [5] і обмалювати сердечками. Правого борту полковник не бачить, коли після роботи сідає у свій Ford Explorer. Зате правий борт дуже добре бачить його дружина Марґарет.

Не знаю, що там відбулось увечері у Вескотта, але на другий день похмурий полковник приїхав на чистесенькій машині, хоч він може не мити свого «Форда» місяцями і їздити у бруді по вуха.

Вона запросто могла прикрасити мій робочий стіл апельсиновою шкуркою.

— Чессіно, що робить на моїй клавіатурі шкуринка від апельсина?

— У тебе на столі хворобливий порядок. Це ненормально. Я створила на твоєму стерильному робочому місці нормальну робочу атмосферу!

Коли напарниця довго не викидає коники, краще про це мовчати, щоб не розбудити капосного звіра.

— Щось ти на цьому тижні підозріло чемна…

— Немає проблем! — і обнуляє мій тижневий звіт без збереження. — Ну класно ж!

— Франческо!!!

— Усе, усе, я тепер поза підозрою!

Словом, перелік витівок напарниці можна продовжувати довго.

Діставалося від Франчески й старшим братам, але то вже геть інша історія.

Інколи можна пожартувати й над самою Франческою, за умови, що жарт буде невинний:

— Поганий зв’язок!

— На що жаліємось?

— Зв’язок ніякий! Ці радари перебивають увесь мобільний зв’язок! У мене тільки одна поділка і та зникає!

— Чессіно. Ти сидиш під вентилятором. Вітер здуває сигнал убік. От він і пропадає.

Чессіна пересідає ближче до вікна.

— Дві поділки!

Але зазвичай кепкувати з напарниці — те саме, що дражнитися з безпомічної дитини.

У механіка Ренді (наш місцевий ветеран, найстарший, мабуть, на авіабазі працівник, дідусь із сивими, наче в моржа, вусами), є окуляри. Здоровезні рогові окуляри з грубезними плюсовими лінзами. Якось я позичив у нього ті окуляри й поклав на стіл.

Франческа свої модні окуляри носить тільки як красивий аксесуар, бо в неї зір — усього мінус один. Крім того, вона кидає їх там, де бачить. А потім шукає по всій базі.

Словом, я її окуляри сховав, а замість них підклав окуляри Ренді. Спочатку Франческа тихо намагалася шукати окуляри сама. Потім обережно спитала мене, чи я їх, бува, десь не бачив. Я мовчки вказав на страшні лінзи в роговій оправі…

Знаєте, що буває, коли трирічній дитині сказати, що ти з’їв усі її цукерки? Те саме було з Франческою. Відтоді я перестав жартувати над напарницею. Хай собі й далі розважається своїми дурнуватими розіграшами.

* * *

Цього року мої знання поповнилися спецкурсом фізики космосу, основами розрахунку й корекції гео- та геліостаціонарних орбіт, високих еліптичних, низьких, середніх та високих навколоземних орбіт, а також траєкторій зондів та космічних апаратів у глибокому космосі.

Спочатку моя бідна голова трохи не луснула. Коли я дізнався, чим саме займатимуся, перша думка була — непомітно втекти. Але мені сказали: «Ти зможеш». І ні секунди не дали в цьому засумніватися. Хоч я не просто сумнівався — я просто не вірив, що все це осягну.

Минуло всього п’ять місяців, і тепер я можу самостійно пересунути супутник на будь-яку траєкторію відповідно до заданих параметрів. Не тільки зняти телеметрію і відстежити й розрахувати тенденції відхилення та завалювання, але й запобігти цьому. І найдивніше те, що мені, вчорашньому гуманітарію, котрий усе життя тримав хіба що камеру й мікрофон, це страшенно подобається.

Треба вірити в себе. Насамперед у себе. І все у вас вийде!

* * *

«Франческа» і «халепа» — це слова-синоніми.

Щойно я зібрався пообідати, задзвонив телефон:

— Андрію, в мене біда, біда!!! — плакала в слухавку напарниця. Враховуючи те, що за десять хвилин до обідньої перерви Франческа була жива, здорова і в доброму гуморі, я подумав, що мусило статися щось серйозне.

— Що сталося, Чессіно?

— У мене машина не заводиться!

— Матір божа, Франческо, я вже було подумав, щось серйозне!!! Ти мене налякала!

— Серйозне!!! Як я додому потраплю?! А мені сьогодні в перукарню!!! — напарниця була не на жарт стривожена.

— Як я можу допомогти?

— Подивишся?

— Господи, Франческо, та я у своїй машині не знаю, як капот відкривати. Давай я покличу Ренді?

— Я ходила в майстерню, у Ренді вихідний… Якщо ти мені не допоможеш, я пропала!!! — дівчина так гірко заплакала, що я відклав свій обід, схопив куртку і вийшов на собачий холод.

Я сів до Франчески в машину й натис кнопку запуску двигуна. Зелений діод на кнопці безпорадно блимав. Двигун мовчав.

Я відкрив капот, але це

1 ... 6 7 8 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Франческа. Повелителька траєкторій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Франческа. Повелителька траєкторій"