Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

– Тиждень, – відповів король, і Ейнар придавив його до стіни.

– Ти знав, як я до неї ставлюсь, і відправив її в темницю?! – Рейк притискав брата все сильніше, і я вирішила втрутитись.

– Ейнар, все добре, – я спробувала забрати чоловіка, та він не ворухнувся. – Це не ти зараз говориш, а темна магія. Ти не хочеш нашкодити брату. Він зробив те, що повинен був. Ти б зробив те саме на його місці.

– Йди, Кайл, – нарешті здався Ейнар. – І постарайся мені поки не показуватись.

– Пробач, брате, – король залишив нас удвох.

– Ти навчишся контролювати злість, – сказала я Рейку. – Це прийде з часом.

– Як ти з цим впоралась? – запитав чоловік.

– Я не впоралась, – вирішила розказати йому правду, достатньо вже брехні. – Я розказувала тобі, що мене намагались…

– Я памʼятаю, – я бачила, як мʼязи Ейнара напружились.

– Так ось, я тоді випустила свою магію, дала їй абсолютну свободу, – я не хотіла згадувати цю подію, та прийшов час відпустити. – Я вбила того чоловіка…

– Хоч щось хороше в темній магії, – відповів Рейк, і я не повірила власним вухам.

– Що?

– Якби ти цього не зробила, це зробив би я, – впевнено сказав Ейнар. – Ти не представляєш, як мені хотілось прикінчити Темного, коли він озвучив свій план на тебе. Я радий, що його роздавило тою каменюкою.

– Ти це пам’ятаєш? – не вірила я. – Я думала, ти був без тями.

– Я все бачив і чув, мені шкода, що я не міг вмішатись. – а тоді добавив. – Я радий, що Деріус допоміг тобі.

– Мені шкода, за все, що він зробив, – сказала я. – Якби я могла…

– Ти не винна, – заперечив Ейнар – В чому Деріус був правий, так в тому, що ти не повинна нести цей тягар за нього.

– Ти не ненавидиш мене? – з надією запитала я.

– Ненавиджу? – посміхнувся Ейнар. – Я злий на тебе. Мені хочеться закрити тебе в високій вежі, щоб до тебе ніхто не добрався, і ти не змогла знайти пригод на свою…

– На мою хмм? – з посмішкою згадала я. – Що ти мав на увазі, коли сказав королю: ʼʼТи знав, як я до неї ставлюсь…ʼʼ?

– А ти все запамʼятала, – розсміявся Ейнар.

– Скажи, – не відставала я.

– Памʼятаєш мою розмову з Кайлом, що ти підслухала? – чоловік почекав, поки я кивну. – Ти не дослухала до кінця.

– Що я не почула? – мені стало дуже цікаво.

– Краще я тобі покажу, – Ейнар взяв моє обличчя в руки, а згодом, я побачила цю розмову очима Рейка.

– Ти про щось хотів поговорити? – перейшов зразу до справи Кайл, як тільки ми увійшли в кабінет.

– Мені здається, ти приділяєш надто багато уваги алептці Ренніс. — спокійним тоном відповів я, хоча всередині наростала злість.

– Вона молода та приваблива дівчина, тому не бачу ніякої проблеми. – занадто легковажно відповів король.

– У тебе є почуття до неї? – запитав я,  боячись почути відповідь.

– А у тебе? - здавалось його веселила ця ситуація. – У тебе є почуття до Аріанни?

– Мені не потрібні зараз почуття, тим більше до Аріанни. – це була чиста правда, яку я часто повторював собі.

– Чому? - спокійно поцікавився король.

–  Тому, що я не можу дозволити собі втратити пильність. Тільки не тоді, коли це може коштувати її життя. – я вперше сказав це вголос. – З нею я точно втрачу звʼязок з реальністю, і як би я цього не бажав та поки я не можу ризикувати.

– Вона знає про твої почуття? – не відставав Кайл.

– Не знає і не повинна знати, принаймні поки. – я ще сам не до кінця розібрався, для чого мучити дівчину.

– Я тебе зрозумів. – я знав, що він все зрозуміє.

– Ти кажеш, що якби знала правду, то трималась від мене подалі, – нагадав мої слова Ейнар, як тільки я повернулась в реальність. – Я намагався зробити так само, намагався уникати тебе, відштовхнути. Ти не представляєш, як я горів від ревнощів, коли ти зустрічалась з цим ідіотом Алексом. Навіть коли ти з ним розійшлась, я старався триматись подалі, знав, що зі мною тобі буде небезпечно. Але ти зруйнувала всі мої спроби, коли прийшла з цим чортовим екзаменом та поцілувала мене. Я закохався в тебе, навіть не помітивши цього, ти засіла в моїх думках і не хотіла звідти йти. Я наробив багато дурниць, але найбільша дурниця буде, якщо я тебе відпущу. Я кохаю тебе, Аріанна Реддік.

Його зізнання прозвучало, як грім серед ясного неба. Я не могла вірити своїм вухам, але одночасно відчувала, що це правда. Ейнар завжди був поруч, незважаючи на всі перепони і небезпеки. Його любов була справжньою і глибокою, і я знала, що це почуття взаємне.

– І я тебе кохаю, Ейнар Рейк, – зі сльозами на очах відповіла я та добавила. – Точніше Келлан Роддерік.

Ейнар поцілував мене, відганяючи усі неприємні спогади та страхи. Його губи були теплими і ніжними, вони приносили з собою спокій і надію. У цей момент всі мої сумніви і тривоги відступили. Я все життя боялась, що мене зненавидять, коли дізнаються, хто я насправді. Та поряд зі мною була людина, якій це неважливо.