Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

— Він бореться, — прошепотіла я, не піднімаючи очей. — Він не хоче приймати темну магію, але це виснажує його. Якщо так буде продовжуватися, він може не вижити.

Король підійшов ближче, його погляд був пронизливий, але водночас сповнений жалю.

— Тоді допоможи йому, — сказав він. — Зроби все, що в твоїх силах.

– Я повинна залишитись з ним, – тихо сказала королю, намагаючись не видати свій страх. – Я постараюсь поглинути надлишкову темну магію, можливо, йому так буде простіше.

– Я повинен повірити, що ти не брешеш і не втечеш? – недовіру в голосі короля, важко було не почути.

– Я не залишу його! – не знаю, що саме побачив в моєму погляді Кайл та він погодився.

Весь вечір я сиділа біля Ейнара, зосереджуючи свою магію на поглинанні надлишкової темної енергії, що отруювала його. Моє завдання було вкрай складним і виснажливим, але я не могла зупинитися. Кожна мить була на вагу золота. Я відчувала, як темрява наче жива, тягнеться до мене, прагнучи зʼєднатись і з моєю сутністю.

Ейнар здавався трохи спокійнішим, але я знала, що цього недостатньо. Його внутрішня боротьба тривала, і мої зусилля були лише тимчасовим полегшенням. Він не зможе повністю відновитися, доки не прийме темну магію, яка пронизувала його тіло і душу.

Я не витримала і розплакалася. Сльози текли по моїх щоках, коли я схилилася до нього, мої руки тремтіли від виснаження і відчаю.

— Ейнаре, будь ласка, повернися до мене, — просила я крізь сльози. — Не здавайся, прийми цю магію. Ти не можеш мене просто так покинути. Я знаю, що це важко, але ти повинен боротися за нас, за себе.

Його обличчя залишалося блідим, а дихання все ще важким, але я відчула слабку реакцію на мої слова. Можливо, він чув мене. Я схилилася ще ближче, кладучи свою руку на його серце, де все ще бушувала темна енергія.

— Ти потрібен мені, Ейнаре. Я не зможу без тебе. Будь ласка, прийми цю магію і повернися до мене. Ми зможемо пройти через це разом.

Сльози продовжували текти, але я не зупинялася. Моє серце було переповнене болем і надією. Я вірила, що він зможе знайти в собі сили прийняти темну магію і повернутися до життя.

Я не помітила, як заснула, сидячи поруч з Ейнаром. Сон був тривожним, наповненим фрагментами темряви і страху. Я бачила обличчя Ейнара, його боротьбу, і відчувала, як сама тону в хвилях темної магії. Прокинулась я повністю виснаженою, наче взагалі не спала.

Розплющивши очі, я підняла голову і побачила, що Ейнар прокинувся. Його очі, хоч і були ще слабкими, дивилися прямо на мене. Його обличчя залишалося блідим, але у погляді з'явилося життя.

— Ейнаре, ти прокинувся, — прошепотіла я, витираючи сльози з очей. Моє серце знову почало битися частіше.

– Скільки часу я провалявся? – запитав чоловік, не відриваючи погляду від мого обличчя.

– Близько тижня, – відповіла я, мені хотілось обійняти його, та я не знала, чи пробачить він мені колись мою брехню.

– Тобі не варто… – спробувала я зупинити чоловіка, що намагався встати з ліжка.

– Все добре, – холодно відповів Ейнар.

– Ти злишся, – зрозуміла я.

– Злюсь? – посміхнувся чоловік, та посмішка була не радісна. – Та я просто божеволію від злості! Мені хочеться розтрощити всі речі в цій кімнаті!

– Це магія, – пояснила я. – вона посилює твої емоції, особливо негативні.

– Ти добре в цьому розбираєшся, – його слова боляче ранили.

– Ейнар…

– Ти, взагалі, планувала мені розказати правду? – запитав чоловік.

– І як би ти на це відреагував? – я також розізлилась. – Ти ненавидиш темних, як я повинна була розказати, що я одна з них?

– Ти брехала мені! – кричав Рейк.

– А ти не брехав?! – також підвищила тон я. – Ти Роддерік, Келлан Роддерік. Якби я знала правду, я б ніколи не…

– Ніколи не що...? – зачепився за слова Ейнар.

– Я б не стала в тебе закохуватись, – я це сказала. – Я б постаралась уникати тебе, триматись подалі.

– Думаєш, це так легко? – дивлячись в очі, запитав він.

– Кел?! – в кімнату зайшов Кайл, побачивши брата, він швидко обійняв його. – Я вже думав, що втратив тебе.

– Все добре, Кайл. – обняв брата Ейнар. – Зі мною все добре, якщо можна це так назвати.

– Я готова вертатись, – повідомила я короля, відчуваючи себе зайвою.

– Куди повертатись? – не зрозумів Ейнар.

– В темницю, – відповів за мене Кайл. – Вона темний маг, донька Реддіка. Її потрібно тримати під охороною.

– А мене? Мене ти також відправиш в темницю? – розізлився Ейнар. – Не забув, що я тепер також темний?

– Кел…

– Скільки вона провела в темниці? – Ейнар наблизився до брата, мені здалось, що він готовий його вдарити.

– Кел..

– Я запитав скільки часу, – не відступав Рейк.