Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

- Щоб зрозуміти твою тактику бою та і гарно тут, - повернувся він до мене та підтвердив мої здогадки щодо місця. - Це озеро називається «Діана», воно створено Хаосом, але Доля внесла свої корективи. 

Магія Долі та Хаосу чарівна. Я знову оглянулась навколо. Імʼя Діана було дуже навіть знайоме… 

«Проклятя» - вилаявся подумки Майкл та витяг мене зі спогадів про сон. Бойовий маг витер рукавом губи ніби на них щось противне. - «Звідки ця світла магія на губах? Вона що з Тукроксом цілувалась? Чи з Ліланою?» - губи Майкла розплились в лукавій посмішці. 

- Навіть не смій це уявляти, - фиркнула та подарувала грізний погляд. 

Це ж треба, двоє нахабно мене поцілували і тепер я оправдовуватись маю?

- Та не маєш, - відповів він скривившись. - Не завжди виходить думки контролювати. 

Ох, як я його розумію сама тільки й намагаюсь не думати про нього. Він доволі цікава особистість і це не говорячи вже про його магію.

- Почнемо тренування, - перебив він мої спогади та знущально посміхнувся, адже добре чув мене.

Ух, як же мене бісять його манери. Хоча зізнаюсь є в них певна харизма. 

- Захист! Ліва! Права! Удар! Я сказав удар Бенет! - кричав Майкл на мене поки мої руки намагались вдарити бойового мага та він все вивертався. Майже годину вивертався від моїх магічних ударів. - Мені тебе поцілувати, щоб ти нормально вдарила?

В середині закипіла злість я знову замахнулась та в цей раз Майкл перехопив мою руку. 

- Так краще, - посміхнувся він. - Твоя злість керує тобою. 

- Це погано? - глянула на його руку, яка стискає моє запʼястя. В той раз він також міг з легкістю перехопити ляпаса, але не став.

«Погано, але не безнадійно» - мовив він подумки. 

- Я чула, - смикнула свою руку та образливо глянула на нього. 

- Запамʼятай, Бенет, після кожного бою, виграного чи програного ти маєш подумки ще раз його прокрутити, щоб винести урок, - проігнорував він мої образи. - То яке в мене слабке місце?

- Як і всіх чоловіків? - глянула трохи нище пояса та швидко підняла очі до нього. 

«Я ж неодноразово їй показував» - подумки він мене обговорював. 

Замість того щоб знову ображатись я зробила глибокий вдих та видих. 

І так, що я знаю про Майкла? Він не нападає на дівчат, але якби я була демоницею, то ситуація б змінилась. Отже це відпадає. 

Він легко вивертається та перехоплює удари, але це плюс. 

А вот магія. У моїй памʼяті він використав її тільки над колодязем. Чому він не використовує магію?

Майкл посміхнувся, отже моя здогадка вірна. 

- В тебе буде декілька хвилин, щоб оцінити противника, - почав настанови він. - Та навіть обороняючись ти маєш атакувати. 

Або спромогтись перехитрити його та скажімо показати супротивнику не ту слабку сторону, або й взагалі, для того, щоб він розслабився показати, що скоро здамся.

- Видно, що ти відьма, - чи це був комплімент чи осудження так і не зрозуміла. - Та запамʼятай твоя тактика має бути в секреті. Перш ніж вступати в битву, маєш логічно розтавити пріоритети, вони можуть і не спрацювати, але принаймні ти будеш іти з впевненим настроєм у бій. 

- Тобто розробити індивідуальний план бою? - уточнила глянувши у сірі очі викладача. У дуже гарні очі, які не відводили погляду від мене. Стежив за кожним моїм кроком за кожним вигином мого тіла. Я помічала кожний його погляд в мій бік та від цього всередині наче ураган піднімався. 

- Так, - кивнув він та здригнувся в посмішці, від моїх неконтрольованих думок. - Для тебе краще бій, де більше магії, чим бойового мистецтва. Магія в тебе вже достатньо прокачана та для одного заліку має вистачити. 

Він слідкує за мною? Слідкує, як веду заняття на полігоні і треную свою магію? Не довіряє мені? Цікаво в чому вони всі підозрюють мене? 

- Каро, твої думки йдуть не у те русло, - повернув він мене у реальність. 

Кого тут потрібно підозрювати то це Майкла! Він зовсім не той ким здається і чому тільки я це помічаю? 

- Заради Хаосу, - я прикрила рот руками зрозумівши, що він мене чує та моє серце шалено закалатало від того що Майкл взяв мене за руку та заглянув у очі. 

- Не раджу тобі влазити у це, - промовив він похитавши головою. 

Чому він так намагається прикрити свою особистість? Демон його побери хто він? 

- Я не можу контролювати думки у стресі, - прошепотіла, щоб хоть якось залагодити ситуацію. 

«Цікава в неї міміка, коли збентежена», - похилив голову Майкл ніби вивчаючи мене.

- Що? - я закліпала повністю забувши про стрес. Він спеціально відволікає мене? Чи це дійсно його думки? 

«Така невинна, але водночас владна»

- Майкле? - я зашарілась від його думок.

- Йди сюди, - притягнув він мене за руку та я опинилась в його обіймах. Серце стрибнуло, а дихання перехопилось від близького контакту з сірими очима.