Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Луна швидко пройшла завузьким проходом до перехрестя чотирьох потаємних ходів. Вона знала кожен з них і могла з закритими очима знайти потрібний напрямок. Та коли асасини завернули наліво, ведучи її до храму Місячної долини, сіра принцеса зупинилась і за мить повернула направо, вирішивши змінити маршрут.
– Блакитносвітла, – звернувся один з асасинів, вхопивши жрицю за лікоть. – імператор наказав вам йти до храму!
– Ми підемо до храму, як тільки заберемо з собою старого імператора. – впевнено відказала Луна, і смикнула рукою. – Відведіть мене до мого батька, негайно! – попередила вона, блиснувши цинічними очима. – З вами чи без вас, а я дістанусь свого батька.
– Блакитносвітла, – перший асасин збирався нагадати жриці важливість її власного життя для всієї імперії Світла та замовк, коли другий асасин погодився з сірою принцесою.
– Ми втрачаємо час.         
Вийшовши в загальний коридор, який вів до покоїв старого імператора, асасини витягли з рукавів короткі рапіри і перейшовши на ходу тіні, беззвучно покрокували вперед. Луна не могла повторити ходи своїх захисників, але намагалась якумога тихіше крокувати слідом за ними. З усіх боків долинали крики, вереск, скажені воплі та ричання тварюк, що продовжували атакувати Білий замок та знищувати його життя. Було чутно дзвін металу та магічні спалахи, вибухи та брязкіт розбитого посуду чи меблів.
Перші метри були надзвичайно легкими і не мали жодних несподіванок. При перетині невеличкої балконної площадки над сходами, Луна подивилась вниз і побачила кількох чоловіків у забрудненому вбранні, які керували смарагдовими кулями, розчищаючи шлях для пари Чортомолів. Вона не злякалась ні монстрів, ні їхніх господарів, і лише нахмурила брови, споглядаючи їх, та коли один з Чортомолів відчув її запах і підняв голову, Луна на одну мить похитнулась.
– Взяти! – прохрипів Відступник, випустивши зелену кулю в сторону сірої принцеси.
– Швидше, блакитносвітла! – запропонував перший асасин, відтягнувши на себе жрицю, в той час як другий асасин кількома вправними рухами зупинив та розчинив магічну енергію, яка шипучим скреготом розтанула в повітрі.
Чортомоли вже дряпались до них, чіпко хапаючись за камяну поверхню стін. Вони видавали писк схожий зі сміхом лисиці і часто трясли головами, розбризкуючи слину в різні сторони. Ці потвори знали свою справу і неслись до здобичі попри власний біль і задуху від Світла, яке просочувало кожний камінець у Білому замку, обпікаючи Темряву у будь-якій її постаті.
– Я затримаю їх! – відказав асасин, розрізаючи кожну наступну магічну кулю, випущену Відступниками.
– Я повинна щось зробити. – зітхнула Луна, обираючи життеві струни темного кольору. Вона вхопила їх рукою і смикнула на себе. Невидимі для інших нитки, легко піддались жриці Блакитного Світла, що мала змогу бачити те, що бачать одиниці сильних істот наділених магією.
Вона зробила все те саме, що й тоді коли після пробудження зупинила асасинів і майже відібрала їхні життя. Вона наказала Світлу поглинутись її тілом. Та зараз коли в її руках була суцільна Пітьма, Світло не відповідало. Нічого не відбувалось. Вона не відчувала присмаку гіркоти і не бачила пульсації в нитках.
– Блакитносвітла, не можна зволікати! – зрозумівши, що ефект на який очікувала сіра принцеса викликає в ній лише більше палахтіння Блакитного Світла, асасин вхопив жрицю за плечі і потягнув вперед.
– Я не розумію. – продовжуючи тримати темні нитки, Луна смикнула їх на себе і цього разу випустила Світло назовні.
Яскраве мерехкотіння електричним струмом пробіглось по ниткам, досягаючи обєктів з якими ці нитки були зєднані. В мить, коли Чортомоли видряпавшись нагору, вже настрибнули на асасина, який продовжував відбивати магічні кулі, їхні тіла пронизало Світло. Монстри видали душероздираючий крик і скамянілими тушами впали вниз, застигнувши у позі з розведеними кінцівками та оскаленими пащами.
Це було перше її вбивство.
Луна полегшено видихнула, відчувши сильний біль в грудях і запаморочення. Біль був нестерпним і подібним до кислоти, яка розїдає живу плоть, полишаючи за собою зудячі виразки. Якби не руки асасина, який все ще утримував її плечі, то жриця Світла могла впасти і не мала б сил підійнятись чи втриматись на ногах.     
– Ще трохи, блакитносвітла. – підбадьорював асасин, поштовхом ноги відчинивши двері у кімнату старого імператора.
– А ось і вона. – вигукнув Марселіан, посміхаючись своєю лукаво-хижою посмішкою. – Вчасно! Дуже вчасно!
В кімнаті старого імператора, яка повинна була охоронятись не лише асасинами, а й імперськими магами було забагато людей і не лише їх. Батько Луни сидів в кріслі і спустошеним поглядом дивився у вікно, розглядаючи скривавлене небо. Старший кронпринц Темної імперії стояв позаду нього, тримаючись однією рукою за його плече, а в іншій перебираючи пальцями, він грався смарагдовим слизом, просоченим туманністю магії Відступників. Біля ніг старого імператора Фірара сидів Чортомол, заслинюючи ноги старого та притискаючи до його колін свою голову.
За спинами асасина та сірої принцеси гучно зачинились двері і двоє Відступників зі скривавленими мечами зайняли свої контрольні позиції, не даючи світлим можливості відступати. Інші представники зречених стояли біля стін, утворюючи своєю магією символічне коло, в яке вони заманили істину жрицю Блакитного Світла.
Луна, попри біль в грудях, схопилась обидвома руками за нитки усіх присутніх і збиралась повторити раніше вчинені дії, які забезпечили смерть Чортомолів. Вона відчувала безмежне божевілля та ненависть до тих, хто наважився використати її кволого батька як приманку на неї. Вона була впевнена, що зможе вбити їх усіх навіть ціною свого життя, але на останньому подиху прислухалась до слів Марселіана.
– Якщо ви зробите це, то ваш батько помре разом з нами. – старший кронпринц Темної імперії перевів погляд спочатку на свою руку зі смарагдовим слизом, а потім на монстра, який продовжував тиснутись до ніг старого імператора Фірара. – Ми всі повязані магією. Самі подивіться!
Луна неохоче відпустила нитки Життя і зітхнула. Слова Марселіана переконали її в тому, що вона не зможе врятувати свого батька, якщо вирішить знищити їх усіх чи когось з них. Якби вона забрала життя старшого кронпринца темних, то та ядуча отрута якою він так старанно маніпулював, зірвавшись з його рук могла потрапити на шкіру її батька. Якби вона забрала життя Чортомола, то втрачаючи його, потвора випустила б останній безконтрольний подих і активувала отруйність своєї слини, якою було просочено одяг старого імператора світлих. Якби вона забрала життя інших Відступників, які плели свою магію, то всі попередні варінти могли активуватись автоматично.
– Чого ви хочете? – запитала сіра принцеса, не відводячи очей від Марселіана. Він був головним серед присутніх і як представник монархії темних, мав більше практики в веденні перемовин.
– Це питання від принцеси чи від жриці? – хмикнув старший кронпринц Темної імперії, відпустивши слиз з своєї руки. Слизова масса зупинилась над головою старого імператора світлих і запульсувала, викидаючи до його волосся маленькі голкоподібні викиди. Марселіан задоволено посміхався, контролюючи масу подумки, хизуючись своєю силою та владою. – Якщо від принцеси – то мені потрібна ваша згода на заручини зі мною та одруження вже завтра.
– Ви втратили здоровий глузд. – відказала сіра принцеса і закусила свого язика, коли в ній прокинулась її минула особистість. Та світла принцеса яка була ладна віддати все що завгодно заради своєї родини і своєї імперії.
Марселіан не відповів на таку образливу реакцію і продовжив ставити свої умови:
    – Якщо від жриці Блакитного Світла – то нам потрібний доступ до Місячної долини та її Світла. Якщо вам буде леше переносити свою провину, ми можемо навести на вас чари і контролювати вашу свідомість.
    – Тоді вам краще вбити мене вже зараз. Цього ніколи не станеться!
– Ну що ви таке говорите, моя безцінна Луна, – Марселіан вийшов з-за крісла старого імператора і повільно підійшов до сірої принцеси, яка все ще відчуваючи біль в грудях не могла триматись на ногах без допомоги свого асасина. – Ми отримаємо те, що нам потрібно за всяку ціну. – він вхопив її за горло правою рукою, а лівою різко штовхнув асасина. – Я отримаю те, що моє по праву, хочете ви цього чи ні!
В мить коли рука старшого кронпринца Темної імперії торкнулась тіла світлого асасина, почулось тріщання та булькотливі звуки. Ці звуки були глухими і майже беззвучними, але досить чутними для жриці Місячної долини. Хрускіт кісток в тілі світлого асасина був підкріплений закипанням його крові та плавленням мязевих тканин. Смерть молодого вірянина, який присягав на вірність Світлу, була блискавичною. Він не встиг відчути болю і не міг зрозуміти, що вже помер.
Цинічний погляд холодних очей сірої принцеси не змінився, не виказав жодної теплої емоції. Луна продовжувала сміливо дивитись в зелені очі старшого кронпринца Темної імперії, утримуючи себе від падіння силою волі. Вона згадала минулі проблиски смарагдової приналежності до Відступників, які кілька разів спостерігались в очах Марселіана і все ж не могла зрозуміти, як він так довго приховував це прокляття.
– Ви здивовані, моя Луна? – здогадавшись про що могла подумати сіра принцеса, Марселіан нахилився обличчям до її обличчя. – Я роками приховував це. Я роками був непотрібен своїй імперії. Я роками вчився контролювати силу, яку подарувала мені зустріч з ватажком Відступників, я роками виношував план помсти Темній імперії і її улюбленцю. Я роками вишукував можливість знищення свого молодшого брата.
– Це і є ваш план? – прохрипіла Луна, відчуваючи задуху і нездатність дихати. Пальці Марселіана сильніше стискали її горло, обпалюючи ніжну шкіру, та здавлюючі сонну артерію, яка пульсувала та переповнювалась.
– Ні. – видихнув Марселіан і накрив губи Луни сухим поцілунком.
Цього разу Тіні не змогли втрутитись. Вони не мали здатності рухатись. Як тільки сіра принцеса увійшла до кімнати свого батька і потрапила у пастку магії Відступників, темна магія і темна сутність Тіней заклякли. Вони були занадто далеко від свого володаря і не мали його підтримки чи звязку з його Темрявою. Вони були тихими спостерігачами перетворення верховної жриці Місячної долини у маріонетку Відступників.
– Це мій план. – відірвавшись від губ сірої принцеси, яка на смак була неперевершаною та солодко-світлою, Марселіан похотливо облизав її губи. Магічна отрута Відступників потрапила до рота Луни і одним коротким спалахом рознеслась по її крові до кожної клітини і кожного нейрона жриці Місячної долини. Вона відчула як пустота заповнила її зсередини, знищуючи всі емоції та почуття, які залишились в неї після пробудження. Біль, злість і ненависть зникли, як і жалість зі смутком, як сталість і прохолода до чужого болю. – Ти і є та пісчинка, яка знищить маршала темної армії та всі імперії Першосвіту. – його короткі нігті впиваючись у шкіру на горлі Луни, омились першими краплинами крові, викликаючи в ньому ще більше задоволення та бажання. – І вже сьогодні ти втратиш свою цноту і віддаси мені владу над Місячною долиною. Вже сьогодні я отримаю і твою душу і твоє тіло!