Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма , Маріанна Ласкава"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Софія? Щось трапилося?
- так, я хочу поговорити..
- добре, сідай, кажи що трапилося.
- Ти знаєш, що я тебе не люблю.
- Так, і?
- я….
- ти хочеш піти?
- Так.
- я так розумію це той інквізитор Роман Дідіков.
- так, а як ти...
- я бачив, як він на тебе тоді дивився.. і все зрозумів, просто чекав, коли ти зважишся прийти до мене, і поговорити.
- я вирішила, що вже пора поговорити ... щоб не мучити, ні тебе, ні себе, так сказати розставити всі крапки над «І»
- добре, коли?
- що коли?
- Коли ти хочеш піти?
- завтра
- він знає?
- звісно..
- значить на балу сьогодні, я всім скажу про те, що наш заручини розірвано, і ти вільна йти куди хочеш...
- Дякую..
- я просто, ... словом я розумію.
- І ще, щоб, ти не був у шоці ввечері, хочу, щоб знав, що вчора ми з Ромою тихо розписалися ...
- он як..
- так пробач…
- Що ж ... якщо так, то я за тебе радий, якщо хочеш, можеш бути вільна хоч зараз…не буду тримати до вечора
- Ти ... ти, серйозно?
- так, все одно на балу я все всім би сказав що не хочу тебе більше тримати силою, тому я все скажу, так що не хвилюйся...
- А як же піти разом?
- не бачу в цьому сенсу, якщо ми зібралися розлучитися, ну для людей, приходь з ним там і побачимось.
- Дякую…
- Якщо хочеш, мій водій відвезе тебе туди куди потрібно.
- Ні, я візьму таксі.
- добре
- Ти знайдеш краще за мене Стас, і вона буде гідна тебе, повір це все на краще.
- Сподіваюся.
І я підійшла, мовчки його, обняла, поцілувала в щоку, нічого не сказавши, він теж мовчки подивився мені в очі. Я швидко пішла в кімнату зібрала решту речей, і тут прийшов мій кіт:
- це що за Армагедон?
- ми йдемо..
- Чому? Що нас виганяють?
- Ні, я сказала Стасові правду
- Ти що??
- він заслужив хоча б це дізнатися від мене, а не від інших, він все зрозумів і сказав, я можу бути вільна хоч зараз, а на балу він усім сам усе скаже, і мені можна приходити туди вже з Ромою.
- Хм ...
- Що?
- щось це дивно як те.. що б він був такий добрий.
- а що він може я вже одружена з іншим.
- це так..
- так що Олі, готуйся, мої речі майже зібранні, зараз закінчу і відразу дзвоню Ромі, щоб забрав.
- добре..
І він пішов у свою клітку і сів там, я закінчила, сіла на ліжко дістала телефон, знайшла номер та набрала Рому, відповів одразу:
- що трапилося?
- а де ПРИВІТ?
- це ми пропустимо, кажи що трапилося?
- а може я скучила?
- я цьому радий, але все ж таки?
- нічого.
- СОФІЯ!
- я просто хочу, щоб ти приїхав.
- Він тебе образив?
- Ні
- а що тоді?
- я йому все розповіла, і він мене відпустив.
- так просто?
- ага.
- це дуже підозріло, що все пройшло так просто і легко, я в таке не вірю, тому будь уважна.
- Рома, а що він зробить, якщо я сказала, що ми з тобою побралися?
- так і сказала?
- Так
- і він це спокійно сприяв?
- так..
- дивно це все, його спокій
- він просто змирився і нічого робити не буде..
- вже повір, якщо захоче, може багато зробити.. було б лише бажання, і можливості, я і у нього повір є
- Він не такий...
- так Авжеж!
- Так Дідіков ти приїдеш чи ні? Інакше я поїду Агнес!!
- Хріна з два! Я не дозволю, своїй дружині жити в інших!
- Ну, от і чудово!
- Через скільки мені бути?
- я вже готова так що..
- Зрозумів, чекай мене біля воріт, буду через десять хвилин.
- добре..
І він вимкнувся. Я глянула на кота він на мене якось а ж дивно, на що я сказала:
- Що?
- Хана нам
- чого це?
- Ось відчуваю, що погано мені буде з твоїм інквізитором.
- не буде..
- ой погане у мене передчуття з цього приводу
- Олі не ний!
- Зрозумів мовчу ...
- Гірше ніж тут тобі не буде, вже повір!
- добре..
І він замовк, я швидко все знесла до воріт, на моєму шляху нікого не було, навіть Кості не було видно, напевно Стас його кудись відправив, щоб той не ставив зайвих питань, навіть охорона зникла з місця.
Що ж… я подивилася на цей величезний будинок, і подумки сказала, ПРОЩАЙ.
Далі біля мене різко зупинився чорний Ромин позашляховик, з таким гуркотом, що я думала, його колеса нафіг відлетять, одразу все. Далі з нього вилетів злий як чорт Роман, одягнений, джинси, кофту, і тулії, з трохи скуйовдженим волоссям, і як завжди легкою неголеністю, швидко кинув мої речі багажник, і клітку мого кота, наче пакети з папером, я, звичайно, знала що він сильний, але не думала, що прямо так. Особисто я тримала на руках тільки Олі, боялася, що він втече, і сумочку ми сеча сіли в машину і поїхали.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя СусІдка ВІдьма , Маріанна Ласкава», після закриття браузера.