Читати книгу - "Зрада. Не фригідна дружина, Аліса Маіс"

Лікар, який віз мене сюди, сидить поруч, на краю ліжка.

У нього в руках перші документи Влади – записи про народження.

Тепер я знаю, що його звуть Руслан Ігорович. «Просто Руслан» – уточнює він.

– Якийсь час дівчинка побуде в нас, – каже він. – Ваша донька перебуватиме в спеціалізованому боксі, з однаковою температурою, в тиші та спокої. Це ідеальні умови для завершення розвитку за кілька тижнів. Не переживайте за це.

Я киваю, намагаюся вникнути в усе.

Перемогти туман у голові, зрозуміти сенс слів, які вимовляє Руслан.

– Ми проведемо кілька сеансів фототерапії, щоб допомогти печінці, і також може знадобитися підтримка дихання в перші кілька днів…

– Вона ж житиме? – перебиваю я його. – Їй нічого не загрожує?

«Підтримка дихання» звучить не дуже добре…

– Так, звісно.

Він усміхається, і я розслабляюся.

Страх за Владу, мабуть, буде ще одним обов'язковим супутником мого життя.

Але якщо все добре, можна видихнути.

– Ми годуватимемо її через крапельницю, а потім перейдемо на зонд. Поступово введемо стандартне годування через рот.

– Я зможу її бачити?

– Звісно, так, – киває Руслан. – Це буде корисно і для Влади теж. Можете приходити на годування, купання і зважування, бачитимете, як дівчинка розвивається, говоритимете з нею. Знаєте, діти в такому віці надчутливі…

Я відвертаюся, коли Руслан відволікається на мобільний.

І намагаюся погасити в собі напад ревнощів. Інші люди робитимуть для Влади те, що маю робити я – міняти підгузки, купати, годувати й оберігати. Я не ненормальна, я розумію, що Влада має перебувати в руках найкомпетентніших людей. Але серце все одно стискається від думок, що якийсь час я не зможу бути з нею щосекунди, як мені б хотілося.

– Скоро вам її принесуть, – каже мені Руслан, по-дружньому стискаючи руку. –Поки відпочивайте. Вам щось потрібно?

– Ні. Ні, спасибі.

Він виходить і я відразу ж падаю на подушку.

Медсестра сказала, що пологи були швидкими – Влада з'явилася на світ за якихось п'ятнадцять хвилин – і загалом нескладними. Я дивилася на неї і просто повірити не могла, швидкими? Час на кушетці розтягнувся для мене буквально на вічність. Досі все болить… У голові суцільний туман і ейфорія. Якщо мене так розвезло після «легких пологів», то як жінки переживають пологи складні?

Я дивлюся у вікно.

Згадую Даміра.

Я б зателефонувала йому, але телефон залишився в сумці в машині Олексія.

Без Даміра я відчуваю тільки половину радості, а його радість – луною.

Усі ті дні, поки ми перебували на орендованій квартирі, він повторював, як сильно хотів би бути тут зі мною, він хотів побачити Владу в перші хвилини її життя. Наш ідеальний план розвалився на шматки через Олексія. Але він хоча б пішов, як сказали мені лікарі, не ставши випробовувати моє терпіння і далі.

У палату стукають.

Я на частку секунди уявляю, що за дверима стоїть Дамір…

Що він якимось дивом дізнався, де я, відчув, що нас тепер троє, що в його родині щасливе очікуване поповнення…

Але в палату входить не він.

Медсестра Тетяна широко відчиняє двері й дає мені побачити маленький бокс на коліщатках. Усередині спить моя Влада. До її ручок і обличчя тягнуться дроти, а поруч пікає прилад, що зчитує її серцебиття. В іншому вона здається абсолютно нормальною і здоровою. На моєму обличчі оселяється широка посмішка, радість розпирає нутрощі. Тетяна зупиняється і повертає бокс так, щоб він став якраз паралельно ліжку.

– Можете поки з нею побути, – пропонує вона. – Кличте, якщо прокинеться.

– Дякую. Дякую вам, – шепочу я їй у спину, а сама невідривно спостерігаю за Владою. Вона така тендітна й беззахисна, що й дихати над склом не хочеться… Спить, приплющивши очі, безтурботно, мирно. Дивлюся на маленькі рожеві пальчики й усвідомлюю, що вже люблю її. Шалено люблю, без причини, просто так – тому що вона наша донька. І вона плід любові, яка зуміла вижити в умовах зради, брехні, невпевненості…

– Я ніколи-ніколи-ніколи не залишу тебе, – шепочу я над боксом.

Влада почмокує уві сні, вибиваючи з мене ще один сміх.

– Скоро наш тато прийде. Обіцяю. Скоро він із тобою познайомиться і теж не захоче тебе ніколи-ніколи відпускати.