Читати книгу - "Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт"

Ліза

Я іду по лісу. Такому знайомому та вже рідному. Вдихаю знайомі запахи. Прислухаюся до таких приємних звуків. Як же я скучила за цією дикою природою.

Скільки я провела тут часу? Спочатку сама, а потім з Яром.

Все ті ж дерева старезні. Спів птахів пестить слух. Промені сонця проходячи крізь призму листя граються зі мною... Тепло та затишно. На дворі літо...

І це перший дзвіночок. Зараз же я чітко знаю - зима.

Далі повз мене пробігають зайці зовсім не боячись мене. Знущаються. Мало у мене під ногами не плутаються. Ніколи раніше такого нахабства за ними не спостерігала. Граються зі мною.

І це другий дзвіночок. Ніколи такого неподобства не було. Зайці тільки-но відчують подобу небезпеки відразу дають драла. А я між іншим - хижак, і доволі не маленький, принаймні для зайців.

Я спокійно йду лісом. Виходжу до нашого лісового будиночка. Він такий яким я його запам'ятала. Манить своїм затишком та теплотою...

Іду всередину. Вже чую голос Яра. Він мене кличе до себе. Ще щось говорить, але я ніяк не можу розібрати його слів. Вони мені наче крізь товщу води сказані. І це мене дратує не на жарт.

Напружую слух. Але нічого не виходить зрозуміти. І це з моїм посиленим слухом перевертня.

Хочу підійти до хлопця і перепитати, що ж він сказав мені. Вже майже входжу у вітальню, де на дивані має сидіти Яр. Моя уява малює його у розслабленій позі, котяра відпочиває.

Але знову не судилося його побачити. Все переривається на тому ж місці, що і попередні рази.

Я знову просинаюся. Знову цей сон. Уже який день підряд. Це моя підсвідомість так грає зі мною у жорстокі ігри.

Мене сковує смуток і туга за своєю парою.

Ці сни розпочалися коли я разом із Северином перевірили весь передостанній курс академії. Точніше, усіх Ярославів, що навчаються на тому курсі.

І як ви гадаєте, був хоча б якийсь позитивний момент у цьому?

Ага, звичайно був. Я переконалася що мого Барсика там немає. І потрібно акуратніше проводити свої пошуки. Всі Ярослави того курсу тепер кличуть мене на побачення та підморгують посміхаючись, коли бачать в коридорах академії.

Було дещо не розумно знайомитися майже з кожним. І чому питається просто не поглянути здалеку на них? Так, не цікаво мені здалося стояти осторонь та спостерігати. Мої чарівні опуклості вимагали пригод.

От і довелося пояснювати, що я не бажаю іти із жодним на побачення. Не потрібно мені це. І зовсім я не схиблена на старшокурсниках, і не набивалася у потенційну пару до них.

Та напевно я надто напосідала на розпитуванні про хлопців, що не відразу зрозуміла якої помилки припустилася. Тепер не тільки хлопці наді мною потішаються, одне тішить що по-доброму, але і деякі дівчата не зовсім дружелюбно косяться у мій бік.

Мені ще пощастило що жодна не сприйняла мене як потенційну загрозу для їхніх стосунків, якщо такі були. Адже міг бути і мордобій із тяганиною за волосся. 

Перевертні дуже гарячі істоти. Спочатку можуть робитися та покусатися, а вже пізніше розбираються.

Так що мені пощастило, що моя сила зросла. І жодна з дівчат не полізла у бійку відчувши мою перевагу над ними. Але ж могли і згуртуватися проти мене. От тоді то мені було б непереливки. Я хоч і сильна, але не настільки, щоб протистояти гурту розлючених дівчат.

Однак був неприємний інцидент. Одна дівчина вирішила зі мною поговорити відверто про мою нетактовну поведінку. Навіть заручальний браслет мені межі очі тикнула. Довелося тоді свій показати і запевнити що я не претендую на її нареченого.

Дівчина виявилася не дурна, швидко зметикувала, що я не дуже шкідлива особа. У бійку не лізла. І напевно передала іншим що можна бути спокійними, але всерівно дивилися на мене з-під лоба.

Надалі краще обережністю не нехтувати, адже можна і натрапити на не таких розважливих дівчат, з умінням дипломата.

Та все-таки мене почали турбувати ті сни. І сниться мені одне і теж. Кожної ночі. 

До болючого чітко змальовано ліс, будинок... Що тільки посилює мою тугу, яка і так шкребе мою душу розхристаною кішкою.

І знову ніч. І знову мені наснилося те що і минулі кілька днів. Тільки сьогодні є відмінність - я майже увійшла до вітальні, та майже побачила свого Барсика.

Щось надто вже підозріло повторюється сон. Таке враження, що хтось навмисне прокручує платівку за одним і тим же сценарієм...