Читати книгу - "Моя ніжна крутихвістка, Марина Тітова"

— Щоб ти скис! Тиран, — бурчить вже за порогом і щось ще додає, але я гримаю вхідними дверима і назавжди позбуваюся свого страшного сну, тож мені все рівно.

Та на радощі немає часу. Батьківство вимагає дотримання обов'язків. Лечу заспокоювати малого і співати йому колискову.

І тільки коли "Ой коти котарю" проспівано шість разів, а маленькі оченята-буруб'яшки заплющилися і квартиру знов зачаклувала тиша — дозволяю собі розслабитися. Потягнутися. Посміхнутися.

Тяжкий видався день. Після такого б... Хвилиночку, а що там залишила Неля після себе? Літру горілочки? Ще й дорогу, як видно, не аби-яку.

Облизнувшись на вже відкорковану пляшку зважив всі "за" та "проти". Вже приблизно місяць тримаю "сухий закон". Одними слабоалкоголками обходжуся. Але ж мої нерви не сталеві.

Вип'ю п'ять капель всього лиш, щоб легше заснути. Нічого страшного в цьому ж немає? Навпаки треба відсвяткувати початок нового періоду мого життя. Батько-одинак — цікава роль. Ніколи раніше не імпонувала мені, але що ж — вибір невеликий.

Зате, з'явився привід зізнатися у всьому Юлі. До дитини ж вона ревнувати не буде? А як пояснюватиму їй звідки і коли в мене з'явився нащадок — то це вже питання іншого ґатунку. Тут треба ще п'ятдесят капель додати, щоб розвантажити голову і ще сто, аби думалось краще.

Не скажу ж я їй все — як є. Мовляв, у всьому винен Яник. Поїхав до нього в гості ще у вересні, до беспамятства напився, а він мені дівчину знайшов. Ну як "знайшов". Порекомендували її. Це ж бо важлива особа. Його колишньої дівчини троюрідна племінниця подруги її названної тітки п'ятої офіційної батькової дружини. А те, що він не знав, що вона не із надто нормальною сім'ї — так це ж дрібниці. Головне, що вона "своя". До того ж весела, моторна, товариська. Груди маленькі, худа, але ж руки які! Хапучі...

Ні, про груди зайве. Казати такого Юлі не буду...

Та й не знаю, чи зрозуміє вона — як це, переспати і зробити дитину по п'яні. І те, що дізнався про вагітність Нелі лишень через п'ять місяці й то випадково, коли робити аборт було пізно — якось може бути для неї нонсенсом. Ще раптом не повірить.

Та й той факт сумнівним для неї може виявитися, що забрав Нелю з дитиною до себе, ще до її народження. Чи вислухає вона мою історію, чи ревнувати почне — нікому не відомо. Можливо для неї буде аргументом те, що Неля вживала наркотики і алкоголь вагітною і тому я забрав її, аби контролювати? А як спитає, чому ж залишився з Нелею під одним дахом, коли народила? Не відповім же я їй так, як є, що пологи були складними, Нелю тримали в лікарні три тижні і їй потрібна була реабілітація, ліжко, аби встати на ноги? А на те, чому й далі лишилась жити зі мною, коли їй стало краще маю відповідь, що з дитиною їй кортіло побавитися. Семимісячне немовля близько місяця рятували лікарі в реанімації і не тільки...

Побавилась, ага! Майже не дивилася за ним. Трясця. Тупий кут. Що ж вигадати? Може відправити Лева на виховування батькам в село, а Юлі про нього нічого не сказати? Нехай не знатиме нічого. І з батьками своїми не знайомитиму якомога довше. А потім, скажімо, свекруха її не полюбить і ми з Юлею не приїзджатимемо в село разом. Тільки я один буду бачити тоді сина.

... От лихо. Не знаю, як же ж краще бути. Без ще однієї порції сто грамів не розібратися мені.

Ой, моя принцеса телефонує як раз... Дідько, не можна відповідати їй п'яним! Це точно не викличе її захвату. Завтра подзвоню. Скажу, що спав уже в цей час... Подумаєш, всього лиш десята вечора. А я зморився. Що тут такого?