Читати книгу - "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"

38. Катерина

Світ перекинувся.

Я відчувала, що не можу вдихнути. Мозок сприйняв інформацію та намагався переварити її, а серце не хотіло розуміти й вірити в те, що я почула.

Ігнат ніколи не брехав, у цьому я була впевнена. Значить брехав Рома? Чи просто не розповідав?

Рвано вдихнула, але не відчула, як легені наповнюються повітрям. Якийсь механічний рух, необхідний для функціонування нашого організму.

— Про що ти говориш? — Костя підвів голову, здивовано дивлячись на друга. Мені захотілося подякувати братові, бо я точно не змогла б поставити правильні запитання.

Намацавши стілець позаду себе, я опустилася на нього і спробувала вирівняти дихання. Такі прості дії завжди заспокоювали мене і допомагали прояснити думки. Але цього разу в голові все шуміло, думки бігали з боку в бік і я не могла зловити навіть одну.

— Про те, що ваш Ромочка не такий ідеальний, як хоче здаватися. Що він розповідав вам про своє минуле? Може, Катерино, поділився з тобою хто його батьки? І чому він не займається сімейним бізнесом? І майже половину року проводить в Америці?

З кожним запитанням Ігната у мене перехоплювало подих. Я розумію, що нічого не знаю про Рому. І від цього мені ставало страшно. Я розповіла йому про себе все. Попри те, що мені було дуже складно поділитись аварією, в якій загинули батьки, я пересилила себе та довірилася йому.

Ось тільки довіри у відповідь не отримала.

І це було боляче. Я навіть не думала, що мені буде так боляче. Не чекала, що я так встигла прив'язатися до Роми.

Я підняла погляд і подивилася на свого хлопця. Він теж дивився на мене і навіть з такої відстані я бачила, що він напружений.

Замружилася, намагаючись уявити, що це все мені сниться. Але реальність була безжальна.

— Ігнате, припини говорити загадками! — Костя таки мислив краще, ніж я. — Якщо ти хочеш щось сказати, то кажи прямо. Що ти знаєш про Романа?

— Наприклад те, що він украв гроші у фірми власного батька, одразу як тільки почав там працювати. Програв досить велику суму у карти, може й зараз грає?

Ігроман? Ні, не може бути. Я відмовлялася вірити у те, що відбувається. Рома не виглядає як людина із залежністю.

Хоча звідки я могла знати, як виглядають такі люди? Я ніколи з ними не спілкувалася.

— Звичайно, коли все розкрилося, батьки його прикрили та не дали скандалу просочитися в пресу. Тільки компанію залишили його двоюрідному братові, а Ромочку попросили не наближатися до бізнесу. Цікаво, звідки в нього з'явилися гроші на стартап? Може, пощастило і в покер виграв?

Ігнат ще щось говорив, а Костя ставив йому запитання. Але я нічого не чула, у вухах стояв гомін. Добре, що я сиділа, бо точно не змогла б встояти на ногах.

Хотіла подивитися на Рому, але не могла звести погляд.

Віддалено почувши, що він розпочав лекцію, щось пояснював групі.

Прийшла до тями тільки коли він підійшов до нашої парти та торкнув мене за плече.

— Все в порядку? — почула я його голос, який звучав глухо.

— Нам треба поговорити, — видихнула я, відчуваючи, як Рома здригнувся. Очевидно, він боявся нашої розмови.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно