Читати книгу - "Мій бос — ідіот, Томас Еріксон"

Цей варіант пояснення суттєво кращий. Ви пояснюєте, чого саме хочете від людини і що вона повинна зробити. Ви пояснюєте, що ви маєте на увазі, і перепитуєте, чи людина погоджується на завдання, коли кажете «Гаразд?»

Як ви здогадуєтеся, ці два варіанти дають дві абсолютно різні реакції. Різні колеги різних рівнів розвитку тлумачитимуть такі запити по-своєму. Варіант номер два, однак, дає набагато менше місця для якихось неоднозначних інтерпретацій.

Перш ніж подумати про те, що «Я дуже хочу, щоб мої колеги мали свободу й могли думати самостійно», пропоную вам спершу чітко встановити, що і ви, і ваші підлеглі однаково розумієте, про що саме їм треба самостійно думати. Якщо вам потрібен підписаний контракт не пізніше ніж 17:00, це навряд чи зміниться тільки тому, що ваші колеги не хочуть, щоб ви зазіхали на їхню свободу.

Підсумок: переконайтеся, що ви знаєте, що конкретно мають робити ваші підлеглі.

2. Оцініть компетентність колеги для виконання конкретного завдання

Гаразд. Ви знаєте, що робити, і без проблем умієте це чітко артикулювати. Саме тому плануєте делегувати це завдання одній зі своїх працівниць — Карін. Ви повинні запитати себе, чи знає Карін, як це зробити. Якщо це легке завдання, то, мабуть, і відповісти на це запитання не важко. Щодо складнішого завдання, яке складається з кількох етапів, відповідь буде вже не такою очевидною.

Своєрідною підказкою може бути запитання-підводка, чи Карін мала справу з такими завданням раніше? Якщо відповідь «Так, вона робить це щотижня», то все зрозуміло, правда ж? Якщо вона вирішує такі питання регулярно, чи робить вона це найкращим чином? Якби тільки ви знали, скільки людей насилу справляється з повсякденною роботою, про яку ви навіть гадки не маєте. Тож, по суті, питання має бути таким: «Чи зробить вона це найкраще?»

Якщо відповідь усе ще «Так», то делегувати Карін таке завдання — простісінька справа. Однак, якщо відповідь: «Ні, Карін часто встряє у різні проблеми з такими завданням», тоді вам доведеться над цим попрацювати. Ви повинні з’ясувати, чого їй бракує. Можливо, вона просто не знає, як це зробити.

Невеликий натяк, як знайти відповідь на запитання, чи Карін може зробити, якщо їй доручити саме таке завдання: запитайте у самої Карін!

Перед тим, як ви це зробите, подумайте, що Карін може вам відповісти. Це залежатиме від низки різних чинників: її мотивації, впевненості у собі, її кольору та навіть від її рушійних сил. Крім гнітючого, але очевидного факту, що вкрай мало людей визнають свою недостатню компетентність у питаннях, у яких їм варто було розібратися ще п’ять років тому. Мені знадобилася щонайменше година важких копань у собі, щоб визнати, що я і гадки не маю, що це робив на роботі останні років п’ять.

Тому найкращий спосіб оцінити здатність Карін виконати доручену їй роботу — подивитися, як вона справляється зі своєю роботою загалом. Просто оцініть якість роботи, яку вона виконує.

Так, ви можете це зробити, ви — її начальник. Робіть це акуратно, але головне — робіть це. Не вдавайтеся до виправдань, мовляв Карін розлютиться, бо ви контролюєте її роботу. Ви — її начальник, ваше завдання — отримати інформацію про її роботу.

Подумайте: якщо ви не маєте такої інформації, якщо Карін її не має — хто ж тоді повинен знати, як вона працює?

Люди багато базікають, і багато хто любить безпідставно себе вихваляти. Але береться до уваги тільки продемонстрована компетентність. Уявіть, що запитуєте у Карін, чи вміє вона їздити на велосипеді. «Звісно», — відповідає вона. На мою думку, вам слід попросити її проїхати кілька кіл надворі, щоб ви побачили, яка з неї велосипедистка. Якщо ж вона відповість «Ні, сьогодні якось не той день для поїздок на велосипеді…», то ви однозначно маєте підстави засумніватися над тим, що з кермуванням велосипеда в неї все гаразд.

3. Спробуйте оцінити залученість працівника до виконання завдання

Ось це може бути важко. Найпростіший спосіб — розділити залученість на дві частини: мотивація та впевненість у собі.

Мотивація

Чи хоче Карін взятися за це завдання?

Чи проявляє вона ентузіазм, чи захоплена цією справою, чи бачите ви спалах у її очах, коли просите її розібратися з питанням Z? Їй не потрібно стрибати від щастя, але було б добре, якби делеговане вами завдання викликало б у неї бодай якусь реакцію. Якщо ви зустрічаєтеся з посмішкою та коментарем: «Я із задоволенням це зроблю!», тоді ви — перемогли.

Однак, якщо у відповідь ви чуєте глибоке зітхання та якийсь «апокаліптичний» коментар, що вона помре під вагою всієї роботи, яку ви на неї звалюєте, то чому ж вам не докинути їй ще кілька завдань, щоб «напевно», тоді у вас є привід підсунути стілець і сісти до Карін ближче.

Я розумію, що такі прямолінійні відповіді трапляються зрідка, але вам потрібно шукати подібні сигнали. Подумайте, як таку думку чи позицію висловив би кожен окремий колір.

Примітка: не плутайте загальне позитивне ставлення з мотивацією до виконання конкретного завдання. Приміром, жовті працівники можуть звучати дуже позитивно майже з будь-якого питання та без будь-якої мотивації. Це не означає, що вони із задоволенням присвятять увесь суботній день прибиранню підвалу.

Упевненість у собі

Тут усе дещо ускладнюється. Чи довіряє Карін своїм здібностям? Висока впевненість у собі притаманна двом етапам — першому й останньому. На першому етапі вона є наслідком недостатнього знання про завдання. Ми думаємо, що все буде добре, тому що не знаємо, що на нас очікує. Згідно з моїми назвами цих етапів, які я подав у першій частині книги, Карін несвідомо некомпетентна. Про що тут хвилюватися?

На четвертому етапі впевненість у собі базується на усвідомленні того, що Карін впорається із завданням незалежно від того, чи воно складне. Вона багато разів спостерігала за своїм же успіхом, тому має сміливість розраховувати на свою спроможність і на свої вміння. Вона — свідомо компетентна.

На другому етапі Карін — свідомо некомпетентна, її впевненість у собі зазнала багатьох ударів від попередніх невдач. Вона вже заїхала в канаву — якщо ви ще раз потерпите від мене цю метафору — і тепер їй болісно усвідомлювати свою некомпетентність. Її довіра до самої себе — на низькому рівні. Іноді вона в себе не вірить взагалі, бо повністю здається.

Перший, другий і четвертий етапи насправді досить просто ідентифікувати. Задавши кілька контрольних питань, ви швидко дізнаєтеся, на якому з них нині перебуває Карін.

Однак із третім етапом — трохи складніше. Тут Карін є несвідомо компетентною, тобто вона досить добре знає свою роботу, але сама цього ще не усвідомлює. У неї виникають сумніви, навіть якщо ви, як її начальник, думаєте, що вона може сміливо засукати рукави та взятися за цю справу.