Читати книгу - "Чортівка на виданні, Крістіна Логоша"

Я навіть не встигла заперечити, коли він підхопив мене, як пушинку, поклав на зім'яту постіль. Обсипав поцілунками, від яких було дуже приємно і трохи лоскітно.

— Себастьяня, нас можуть почути, — спробувала його зупинити.

— Нехай чують. Мені нема чого соромитися, — промовив хрипким голосом.

— Але…

Гучний стукіт у двері змусив нас застигнути на місці. Брієр перепитливо глянув на мене.

— Хто там? — Обережно запитала я.

— Це я, — сказав Даніель грубим чоловічим тоном.

Я дивилася на Брієра, сподіваючись, що він не помітить змін у голосі «Елли».

— Зайди пізніше, я зайнята.

— Ні, ти мені потрібна дуже терміново, Мізріель.

— Я не одягнена.

— Мені все одно. Ми маємо дуже великі проблеми. Це стосується коро…

— Я вже йду, — перериваю його промову, щоб Себастьян не почув нічого зайвого.

У Брієра був незадоволений вид, але такий милий вираз обличчя, що викликав чергову посмішку.

— Як повернуся, продовжимо, — прошепотіла і вийшла до брата. Взяла його за лікоть і швидко відвела подалі від моїх дверей, не реагуючи на його запитання про мій жахливий зовнішній вигляд.

— Що там у тебе сталося?

— Я не знаю як сказати…

— Кажи як є. Навряд чи ти мене чимось здивуєш.

— Я, здається, вбив короля Річарда, — як на духу випалив Даніель.