Читати книгу - "Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр, Едуард Фікер"

одягу була новою, отже, він її не чіпав. Для того, щоб одержати гроші від держстраху, не досить вчинити шарварок в квартирі — треба зробити щось серйозніше. І він удав, ніби злодій настирливо розшукував у будинку якусь річ. Тепер залишалося подати страховий поліс і одержати відшкодування. Проте Арнольд і досі цього не зробив.

— Завтра ми ще раз подзвонимо в держстрах, — сказав Карличек і, нарешті, все-таки позіхнув. — Якщо мебля була застрахована, а в агентство ніхто не пред'явив поліса, то з Арнольдом щось трапилось. Мені дуже підозрілою видається поведінка Бедржиха Фієдлера, особливо його поїздка на Страссмайєровий майдан. Старий міг дуже легко залізти в кишеню до свого сина, а потім, щоб відвести підозру, заходився рубати все навколо сокирою. Скористатися ключами Віри Клімової він не міг, бо до сьогоднішнього дня навіть не бачив її. Очевидно, Бедржих Фієдлер разом із своїм сином заплутався в якійсь темній справі і тепер змушений мовчати. Він набрехав нам, що бачив його у вікно ресторану, і набрехав навмисне. А для підтвердження цієї версії виставив свідком Гадрабу, який начебто зустрів Арнольда в ательє. Хлопця там учора не було. Гадраба у змові зі своїм начальником, і вони удвох обдурюють нас. Арнольд не дзвонив по телефону в меблевий магазин. Це зробив за нього хтось інший. Цей же «хтось інший» послав туди гроші за шафу й водія з машиною. Все зроблено завбачливо. Арнольда в магазині не було, і хто саме поїхав з шафою на дачу — невідомо.

— Отже, ви прилучаєте до цієї справи і Гадрабу? — запитав я.

— Без жодного сумніву, — відповів Карличек. — Арнольд зараз або за кордоном, або мертвий, або хтось силоміць тримає його взаперті. Якщо він утік за кордон, то залишив тут ключі від дачі і якусь річ, небезпечну для Бедржиха Фієдлера. Тим-то старий так наполегливо її й шукає. Можливо, син навмисне чимось напаскудив своєму татоньку — вони ж жили мов кіт із собакою. Або залишив якісь компрометуючі документи, і тепер старому їх треба будь-що знайти. Далі. Якщо Арнольд узаперті — тут не обійшлося без пані Госсарт. Тоді стає зрозумілою її загадкова посмішка. Може бути й таке, що дипломатка стала його третьою коханкою і тримає Арнольда в себе як з політичних, так і з інтимних міркувань. На жаль, ми не маємо доступу в посольство. Коли цей юнак і справді сидить там — добровільно чи насильно — про це знає його батько, і, можливо, навіть це зроблено за його порадою. Менш вірогідно, що старий десь заховав його сам у якомусь підземеллі і тепер, виглядаючи у вікно, бачить оті галюцинації. Нарешті, третє припущення — Арнольд мертвий. Сам батько вбити його не міг. Він може лише знати, хто і коли це зробив, але є якісь причини, що примушують його мовчати. Якщо ми маємо справу із шпигунством, то в них убивство — звичайне виконання наказу. В такому разі Бедржих Фієдлер мусить покривати вбивцю, а на сина тільки зводити наклепи. До речі, щось схоже на це зараз і відбувається. З цього випливає, що нам необхідно уважно прочесати ліс і всю територію навколо дачі. Бажано також не припиняти розшуків в районі дев'ятнадцятого кілометра.

Я підвівся і поклав руку Карличкові на плече:

— Ви не чули, що після того, як Арнольд з'явився в місті, я дав розпорядження припинити пошуки в лісі?

— Не вірте в те, що він з'являвся в місті. Я не пригадую випадків, коли б мертві ходили вулицями та стрибали в трамваї.

— Ваша правда. Таких випадків ще не було. А щодо з'ясування можливості його зв'язків із розвідкою або втечі за кордон, ми вже вжили відповідних заходів. Ідіть, друже, відпочиньте! Я просто не можу дивитися на вас!

— Зараз іду. — Карличек глибоко зітхнув і підвівся. — Хочу лиш ще раз звернути вашу увагу на те, що між Бедржихом Фієдлером і Гадрабою можуть існувати дружні відносини. Інакше б вони так злагоджено не брехали. Ви не цікавились минулим Гадраби? Він часом не змінив свого прізвища? Не був, наприклад, Яндерою?

Для такого рішучого висновку у нього, очевидно, були якісь підстави.

— Ми це перевіримо, — заспокоїв його я. — Я займуся сам цією справою, а ви йдіть собі спати. Сліди Яндери десь загубилися. Ми спробуємо підійти до нього з іншого боку — простежимо минуле Гадраби. Вас це задовольняє? Тоді можете більше ні про що не думати.

Я виштовхав його з кабінету. Та перш ніж устиг зачинити двері, він обернувся до мене і закінчив:

— Мені здається, що апарат для перегляду мікроплівки теж може бути у Гадраби.

Після цього, нарешті, пішов додому.

12

У Карличка язик мусив би боліти не менш, ніж ноги. Він наговорив стільки, що в мене у вухах ще й досі лунав його голос. Заплутані, суперечливі здогадки, висловлені ним, занепокоїли мене. Я дав завдання своїм підлеглим перевірити декотрі з них, і почалися складні, хоча, можливо, й марні пошуки.

Кілька тижнів я був до того заклопотаний, що навіть не пам'ятаю, чи вистачало у мене часу що-небудь перекусити. Я ледве встигав стежити за діями співробітників, а про те, щоб глибше вникнути в роботу кожного, годі було й думати.

З'ясувати минуле Гадраби я доручив людям, які збирали відомості про родичів і знайомих Яндери. Це було досить нелегкою справою. Вони почали займатися нею ще з вівторка, однак поки що нічого не знайшли. Отже, підозра щодо Гадраби не підтверджувалась. Не було підстав не вірити йому, що Арнольд заходив до ательє.

Квартиру Фієдлерів прибирала пані Олсецька. Вона жила на Панкрацу.[4] Я вирішив поговорити з нею і, на щастя, застав її вдома. Ця літня, але ще струнка жінка з добрим обличчям, напевно, чистоту в квартирі ставила понад усе. Обвівши поглядом кімнату, я зробив висновок, що в сім'ї є немовлятко і хтось захоплюється малюванням. Виявилося, що зять господині — художник, а її дочка нещодавно народила дівчинку.

Чоловік пані Олсецької був муляром. Про це свідчив одяг, який він залишив для прання, і маленька люлька з